Комунальне підприємство “Івано-Франківськводоекотехпром” не може повністю оплачувати кредит Світового банку. За словами генерального директора Романа Кімачука, головна причина цього – дебіторська заборгованість, сума якої становить понад 60 мільйонів гривень.
КП “Івано-Франківськводоекотехпром” є основним постачальником води для міста, а також Тисмениці i семи населених пунктів у приміській зоні. Підприємство забезпечує водою понад 95 % загальної потреби, працює цілодобово і належить громаді міста, пише Суспільне Карпати.
Кредит Світового банку, який підприємство отримало у 2007-му році, складає 10,5 мільйона доларів. Річний платіж підприємства по кредиту – 24 мільйони гривень. Погасити борг необхідно до 2028-го року. За словами генерального директора Романа Кімачука, від початку карантину підприємству бракує грошей, щоб сплачувати кредит.
“У нас зарплата працівників, сплата податків, сплата електричної енергії, зобов’язання перед нашими постачальниками ідуть в пріоритеті. Залишок має йти на погашення кредиту Світового банку. Але коли нам менше приходить платежів, ми не можемо повністю виконати свої зобов’язання”, – говорить Роман Кімачук.
Комунальні та управляючі компанії, а також населення боргують підприємству понад 60 мільйонів гривень. Минулого року за послуги вчасно сплачували 90 % абонентів, з квітня цього року показник зменшився до 20 %.
“У нас є черги. Сьогодні жителі все посплачували і зараз таких черг немає. У нас більшість людей пенсійного віку, які своєчасно намагаються оплатити. Вони розуміють, якщо несвоєчасно оплатять послугу, то в них буде призупинена субсидія. Більш молоде покоління вважає, що можна не оплачувати за надану послугу”, – пояснив речник підприємства Володимир Шпег.
Франківець Володимир розповів, що оплачує за послуги здебільшого один раз на рік.
“Від лютого я не платив і от заплатив 1 059 гривень по сьогоднішній день. Мені так зручно. Бо я заплатив майже за рік. Не треба ходити, показники кожен місяць оплачувати. Так найкраще”, – сказав чоловік.
Микола Воробйов щодня працює з бригадою на виїздах. Кожного дня їх до десяти. Зарплата чоловіка – 11 тисяч гривень. Франківець каже, що працівникам хотілося б більше нового обладнання.
“Забезпечення більш-менш нормальне, але все одно хотілося б кращого. Більше пар рукавиць, наприклад, для слюсарів. Коли приходить зима, згідно з нормами є шість пар на людину, але цього не вистачає. Буквально за одну заявку рукавиці вже можуть бути мокрі. Коли зима-осінь, то люди змерзають і починають хворіти”, – додав Микола Воробйов.
На підприємстві працює понад 640 працівників. Зарплату, за словами генерального директора, всі отримують вчасно.
“Середня заробітна плата на підприємстві зараз 11 тисяч гривень. Але це з усіма нарахуваннями (ПДФО, з військовими зборами, ЄСВ). Найменша – сім тисяч гривень. Найбільша, думаю, 20 тисяч”, – зазначив Роман Кімачук.
За даними, які подані в декларації Романа Кімачука, заробітна плата за 2019-й рік становила 744 тисячі 330 гривень, тобто щомісяця він отримував понад 62 тисячі гривень.
Викладач економічних наук Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Сергій Васильченко каже, що таким підприємствам варто залучати приватних інвесторів, які допоможуть їм вийти з кризи та контролюватимуть витрати.
“Зрозуміло, що грошей не буде вистачати, а ще й в кризовий період. Ми не маємо достатньо коштів, щоб переобладнати – це дорого коштує. Всі водогони поміняти, труби, а ще під’єднання в будинках – це все гроші. І ЖЕО у нас збиткові, є також проблеми з цими організаціями. Але треба перспективи, – говорить Сергій Васильченко. – Я б хотів, щоб наше місто мало стратегічний план, насамперед, стосовного комунального підприємства. Бо в нас залишився спадок від радянського, а там все було наше і все нічиє. А тримати все за рахунок міста – неефективно”.
