Сьогодні ми продовжуємо гуляти Івано-Франківськом не лише у просторі, але й у часі. Спробуємо прокрутити його назад і побачити, як виглядала вулиця Незалежності 20, 40 і більше років тому.
Першу частину історії читайте за посиланням.
Навіщо валили?
У радянському кіножурналі за 1966 рік є сюжет про Івано-Франківськ, який називається «У нас усі будують». На 13-й секунді видно, як валять якусь стару кам’яницю перед п’ятиповерховою хрущовкою. Наприкінці ролику ця сама споруда з’являється ще раз, у панорамній зйомці, завдяки чому можна визначити її місце розташування. Вона стояла на вулиці Незалежності, неподалік від перехрестя з нинішньою вулицею Мельника, ліворуч був кіоск. Позаду будинок №36, споруджений у 1960-му.
Що там стояло, ніхто зі старожилів не пригадує. З відео можна зробити висновок, що то була двоповерхова кам’яниця із декором, притаманним австрійському періоду. На поштівці 1902 року вона відсутня, отже спорудили її пізніше, але до Першої світової війни. Кам’яниця мала великі вітринні вікна внизу, скоріш за все, щось пов’язане з торгівлею.
На її місці так нічого й не збудували, тож виникає питання — навіщо було валити? Причина проста — уздовж вулиці Радянської, головної артерії міста, тягнувся газон і пішохідна доріжка, яка буквально впиралась у торцеву стіну австрійської кам’яниці. До того ж, не вписувалась у радянську архітектуру кварталу і нагадувала про «кляте капіталістичне минуле».
Там лікувався майор
На інтернет-форумі «SkyscraperCity.com» є сторінка «Старі фото Станиславова». Час від часу там викладають цікаві фотографії, наприклад, оця. 1971 рік, кам’яницю з попереднього розділу вже давно розібрали, тепер там клумба і тротуар з лавочками, на яких відпочивають бабусі з коляскою.
Але нас цікавить будинок на задньому плані. Він довжелезний, має шість вікон по фасаду вздовж теперішньої Мельника та два аркових проїзди, закритих масивними дерев’яними брамами. Відсутність скла та виламані шиби свідчать про те, що споруда закинута і стояти їй вже недовго.
Старожил Володимир Баран згадує, що колись там містилось… одне з відділень шкірвендиспансеру.
«Я це добре пам’ятаю, адже у шістдесятих роках провідував свого знайомого — відставного майора, який там лікував гонорею».
Інше фото з того самого форуму дає можливість подивитись, як той будинок виглядав анфас. Фотограф знимкував групу молодиків, які вийшли на суботник. На вулиці Франка, ліворуч, за будівельним парканом, уже стоїть будинок художника, який здали у 1972 році, і це дозволяє датувати фото. Хлопці стоять на фоні згаданого вендиспансеру. Його головний фасад дуже вузький — лише пара вікон з білими фіранками і центральний вхід посередині. Згори кам’яницю прикрашає скромний аттик.
Впритул до будинку примикала ще менша хатинка, вхід до якої був у подвір’ї. Можливо, вона теж відносилась до медзакладу.
Шпиталь і стоматологія
Наступна фотографія з архіву колекціонера Романа Білана. Він сам його робив і добре пам’ятає, коли — у квітні 1975-го. Там містилась стоматологічна поліклініка, яка тепер працює на Тарнавського.
Ця кам’яниця має давню історію. У 1862 році єврейська громада Станиславова придбала ділянку та спорудила там шпиталь для своїх одновірців. У різні роки кількість ліжкомісць становила від 20 до 40. Цікаво, що лікування й харчування для пацієнтів було безкоштовним завдяки впливовим єврейським меценатам. При шпиталі також був притулок для перестарілих і невеличка синагога. Де все це поміщалось? Якщо уважно роздивитись фото №2, то можна помітити, що позаду шпиталю, далеко у подвір’я тягнеться прибудова, удвічі довша за центральний будинок.
Роман Білан зафіксував цей дім в останні дні його існування. Перед ним купа битої цегли — рештки знищеного шкірдиспансера. Усі ті споруди простояли б ще не одне десятиліття, втім, було одне але. Вулиця Незалежності там розгалужувалась — вліво йшла теперішня Січових Стрільців. Згадані будинки сильно видавались вперед за червону лінію забудови, дорога робила гак. Аби вирівняти проїжджу частину, їх і знесли. Хоча будинки були приречені в будь-якому разі — вулицю Мельника планували робити ще за совітів.
Вілла фабрикантів Яворських
За єврейським шпиталем існувало велике подвір’я, де стояли ще кілька будинків. Володимир Баран пригадує маленьку хатинку, де свого часу жив відомий актор драмтеатру Роман Родь, а потім якась бабця. Поруч була кам’яниця, де за на початку ХХ століття мешкав Ришард Яворський та його сини — власники фабрики машин «Край», на базі якої пізніше створили завод «Промприлад».
У 1910-х частину приміщень займала польська організація Стрілецький союз, і туди неодноразово навідувався майбутній диктатор Польщі Юзеф Пілсудський. Зберігся опис споруди: «Житловий будинок — на першому поверсі двічі по три покої і кухня, на мансарді два покої і кухня».
Обидві хатини знесли у 2003 році, розчищаючи місце для будівництва багатоповерхівки фірми «Екстім».
На щастя, художниця Тетяна Павлик встигла замалювати їх з вікна своєї майстерні у будинку художника. Картина написана у 1998 році і називається «Гнізда».
Comments are closed.