Історія успіху українця в Аргентині: важкий метал і мережа крамниць

“Я відчував, що знаю більше за своє керівництво”.

На перший погляд, може здатися, що ці слова належать аргентинцю. Та почули ми їх від українця. Олександру Євтєрєву 32 роки і він володіє найпопулярнішою мережею крамниць. Його мережа не найбільша у місті – у двох найближчих конкурентів магазинів більше. Та El Jevi в аргентинській столиці можна зустріти практично на кожному кроці, пише ВВС.

Майже всі вони розташовані на розі вулиць і працюють цілодобово. В них можна придбати солодощі, цигарки, напої, предмети особистої гігієни, батарейки, бісквітне печиво (зі згущеним молоком або без, з глютеном або без, будь-якого кольору). І багато, дуже багато інших солодощів.

Та з-поміж інших, крамниці українця відрізняє не асортимент товару, а тим, що в них можна почути. Пан Євтєрєв – типовий слов’янин з блакитними очима і міцною статурою. В юності фанатів від музики у стилі “хеві метал”. Тоді він керував магазином батьків у Варелі – передмісті Буенос-Айреса, в якому процвітає злочинність і низький рівень доходу.

Юний українець переїхав з батьками до Аргентини, тікаючи від кризи після розпаду Радянського Союзу, коли йому було дев’ять. Місцеві звали його el jevi – через те, що він часто вмикав у своєму магазині пісні Megadeth і Metallica.

“Старі не знали як написати heavy, от і вийшло el jevi”, – згадує він.

Свій випадок пан Євтєрєв називає “історією про подолання труднощів”. Однією з багатьох подібних в Аргентині – історією іммігранта, який знайшов своє місце у суспільстві завдяки впровадженню нової ідеї.

“Ель Хеві” працював у нічних закладах, ресторанах, магазинах, але завжди хотів мати власну справу.

Рецепт успіху

Свою першу крамницю українець відкрив п’ять років тому. Сьогодні їх вже 28 по всьому місту. За словами бізнесмена, його успіх має три складові. Перша – в атмосфері та інтер’єрі, що вирізняє його магазини серед решти. Тут грає “важкий метал”, вітрини прикрашені плакатами зі шрифтами у стилістиці обкладинок альбомів улюблених гуртів, і можна придбати відповідно-оздоблені футляри для ключів і люльки.

Друга – пов’язана з професійним досвідом його колишньої дружини Габріели Фернендес. З нею пан Євтєрєв познайомився на дискотеці, де він працював охоронцем. Пані Фернандес теж захоплювалася “важким металом”, а за освітою вона менеджер. Після випуску з університету працювала HR-спеціалістом в міжнародній корпорації Unilever – виробнику товарів, якими торгує “Ель Хеві”.

“Аргентинці – амбітні”

“Вона полягає в тому, що я ніколи не прагнув, щоб мені заздрили, – каже українець. – Мої батьки були дуже суворими. Це росіяни, радянські люди… Вони завжди дотримувалися правил і виховували мене у жорстких традиціях”.

Можливо, деякі з цих рис пан Євтєрєв успадкував. А можливо, справа у “важкому металі”.

“Може, я просто щось знаю”, – сміється він.

Колишня дружина пана Євтєрєва погоджується з його думкою про те, що “тут (в Аргентині – Ред.) немає культури праці”.

А побудувати успішний бізнес їм вдалося завдяки поєднанню аргентинської та української культур.

Близько 60 % підлеглих “Ель Хеві” – іноземці, вихідці з семи різних країн. Сім супервайзерів, 70 % адміністраторів і 60 % продавців в його магазинах – жінки.

Подружжя розлучилося кілька місяців тому, але продовжує зберігати дружні стосунки. Вони не мають власних авто чи окремих кабінетів. По місту пересуваються на велосипедах або користуються громадським транспортом.

“Два тижні тому був на переговорах з жінкою, яка має лише два кіоски і живе у будинку Марчело Тінеллі (найпопулярніший телеведучий Аргентини – Ред.)”, – розповідає українець, натякаючи на престижний район Буенос-Айреса.

“Аргентинці – амбітні. Хочуть проводити час з найкращою манекенницею, але не мають коштів на те, щоб повезти її в Путна-дель-Есте (курорт на півдні Уругваю – Ред.); відчувають себе європейцями; хочуть заробляти, не докладаючи зусиль, як власники крамниць, у яких працюють”, – каже українець.

Пані Фернандес додає:

“Питання полягає в культурних особливостях: працювати у кіоску не престижно. Це найнижча сходинка комерційної драбини. Аргентинець за таку ж зарплату краще працюватиме в Адідасі.”

“Я б не сказав, що виявився розумнішим за своє керівництво. Просто на відміну від нього, я був готовий працювати”, – підсумовує українець.

Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні.