Напевно, багато франківських студентів або самі їздили за кордон за програмами обміну, або мають знайомих, які це робили. Через океан наразі навряд вийде махнути – сьогодні американці віз майже не дають.
А от Європа залишається відкритою. І готуватися до літньої поїздки найкраще просто вже, пише “Репортер“.
Євроняня
Цього року в Івано-Франківську не беруть кандидатів на Work and Travel до США, розповідають у компаніях, які працюють з цією програмою. Причина – дуже велика кількість відмов у візах за останні роки.
Те саме і з програмою Au-pair у США. Очікують на покращення візових стосунків. Зате за тією ж Au-pair можна поїхати до Європи: у Німеччину, Австрію, Нідерланди, Бельгію, Францію та країни Скандинавії.
Їдь ровером. Як франківці вирушили у велоекспедицію Європою і проїхали 1200 км (ФОТО)
«У Німеччині та Австрії дуже гарні умови, але там потрібна німецька мова, хоча б рівень А1, – розповідає керівниця фірми «Європейські стандарти» Елла Лєвашова. – Так само у Бельгії, там треба знати французьку, але є сім’ї, що беруть і з англійською. Нідерланди українок уже не беруть, хіба тих, хто вже їздив за цією програмою до США і має дуже добру англійську. Звісно, є винятки. А от Скандинавію я б зараз не рекомендувала: вони дуже розбалувані азіатками, які готові працювати понаднормово».
Ціна за участь у програмі залежить від країни. У Німеччину – 140 євро, Австрію – 230, Бельгія, Данія, Швеція, Норвегія – 350, Франція – 300, Іспанія – 200, Нідерланди – лише 34 євро (послуги фірми). У деяких випадках закордонна сім’я навіть оплачує переліт.
Вік учасників теж залежить від країни, найстарші – 25-30 років. А ще – потрібні переважно дівчата.
«У нас був хлопець, який поїхав у сім’ю з Австрії з чотирма дітьми, одне з яких – немовля, то вони були ним дуже задоволені, – каже Елла Лєвашова. – Але він сам з багатодітної сім’ї, мав педагогічну освіту та дуже гарний рівень німецької. У таких випадках ми ще можемо влаштувати хлопця в Німеччину, а в інші країни – ні».
Основна вимога для учасника – досвід роботи з дітьми: нянею, репетитором, у таборі, вчителем. Бажано мати водійське посвідчення.
Братислава, Відень, Аушвіц, – як недорого з’їздити за кордон (ФОТО)
Можна повчитися
Студенти факультетів туризму й не тільки можуть поїхати на стажування.
«Більшість стажувань – у готельно-ресторанному бізнесі, – розповідає Юрій Микула, директор франківської філії ТОВ «Кентавр». – Наприклад, робота в готелі на Канарах дасть такий досвід, якого в Україні не отримаєш. Потім цій людині буде значно легше знайти роботу. Є стажування в Сингапурі, Іспанії, Німеччині, Туреччині. Навіть той, хто не планує потім працювати у цій галузі, гарно проведе час і заробить грошей».
Крім того, є програми освіти у країнах Європи, Америки та в Австралії. Термін навчання і вартість залежать від обраного вишу.
Також є програма, яку в народі називають європейською Work and Travel. Вона для студентів і стосується лише Німеччини. Навіть можна не знати німецької, хоч тоді обрати роботу буде важче. Програма коштує від 200 до 400 євро, залежно від фірми.
Для старшокласників є програма FLEX, її фінансує американський уряд. Учасники можуть безкоштовно поїхати на рік до США, жити в місцевій сім’ї та відвідувати американську школу. Щоправда, конкурс там серйозний – 50 людей на місце. Втім, є платні альтернативи.
«Програма J1 High school USA коштує 7000 доларів, по суті це той же FLEX, – говорить Елла Лєвашова. – 90 % наших учасників – це ті, хто не пройшов конкурс на безкоштовний варіант, але не хотів розчаровуватися, бо вже уявляв себе в Америці. Минулого року взяв участь школяр із Франківська, приїхав дуже задоволений. Рік життя в американській родині – це досвід, зокрема в плані мови, який не дасть жоден виш».
Схожа програма є в Канаді та Німеччині, туди можна їхати і на термін у два-три місяці, тому ціна знижується десь до 2000 доларів.
Крім того, приблизно за 3500 доларів можна поїхати у двотижневу поїздку до США. У ціну входить переліт, збір у посольстві, проживання, харчування, екскурсії, відвідування американської школи. Наприклад, взимку група з «Європейських стандартів» летить у Техас або Джорджію. Ще є п’ять місць.
А взагалі, по обміну можна поїхати навіть з восьми років.
«Для малих є літні табори з вивчення мов, – каже Юрій Микула. – Ціни залежать від школи, мінімально – 850 євро на місяць, але там і харчування, і проживання, і переліт. Потім дитина отримає сертифікат, що вона досягнула певного рівня знання мови».
Глінтвейн і янголи, – як з Франківська поїхати на європейські різдвяні ярмарки (ФОТО)
Заради мови й досвіду
Та як не крути, а для більшості обмін за кордоном – це таки про США. Бо є шанс пожити життям, яке бачили в кіно. Ті, хто встиг з’їздити раніше, про це не жалкують.
Соломія Кісіль брала участь у студентській програмі Work and Travel після третього курсу університету, чотири роки тому. Працювала офіціанткою і покоївкою на гірськолижному курорті у штаті Юта.
«Спочатку було важко: нова країна, мова, менталітет. Але потім звикла, – розказує Соломія. – Мовний бар’єр теж швидко зникає, головне більше спілкуватися. Штат Юта дуже красивий, з гірськими масивами, національними парками. Та й уся країна дуже цікава. Я відвідала Лос-Анджелес, Лас-Вегас, Чикаго, Нью-Йорк. Крім того, вдалося заробити гроші, завести нові знайомства».
Принцип участі такий: подати документи в агентство та оплатити частину грошей. Потім – чекати на вакансії та обрати, що сподобається. Варіанти – робота офіціантом, працівником парку розваг, продавцем морозива, рятівником у басейні… Далі відкрити візу, домовитися з університетом, і вже з травня й до вересня можна працювати. Програма коштувала близько 3000 доларів, залежно від агенції.
Ірина Пришляк три роки тому за програмою Au-pair доглядала за двома хлопчиками одного і трьох років у штаті Нью-Джерсі.
«Сім’я мене вибрала досить швидко, а от сам процес підготовки документів зайняв більше часу, – каже Ірина. – Потрібні були рекомендації від сімей, у яких я працювала в Україні, характеристики від друзів чи наставників, фотоколажі, відеозвернення до майбутньої сім’ї. Також треба довідку про несудимість, медогляд, копії шкільного атестату та диплома з університету, заповнити кілька анкет, написати персональний лист».
На основі цих документів створюють профіль кандидата, який переглядають сім’ї. Якщо сім’ю хтось зацікавив – призначають співбесіду по Skype. Коли кандидат і сім’я підходять одні одним, вони приймають пропозицію.
«Жити з чужою сім’єю під одним дахом виявилось значно важче, ніж я очікувала. Але я дуже полюбила дітей, – розповідає Ірина. – У мої обов’язки входило розбудити й одягнути хлопців зранку, нагодувати, продумати програму на день: ігри, читання книг, прогулянки. Також я прала дитячий одяг, прибирала їхні кімнати, відвозила старшого хлопчика в садок… Той рік участі у програмі – один із найцікавіших у моєму житті: я стала впевненішою, здобула досвід, покращила англійську вдвічі».
