Цьогоріч команда «Ураган-2-КФВ» – дублери основного складу «Урагану» – виборола бронзові нагороди у Другій лізі чемпіонату України.
Про успіхи юних спортсменів у минулому сезоні «Репортеру» розповів їхній наставник Юрій Іванишин.
– Юрію, яким є основне завдання дублерів?
– НФК «Ураган» завжди піклується про майбутнє, тож першочерговим і найважливішим завданням є отримувати ігрову практику й готувати резерв для першої команди.
Тренування «Урагану-2-КФВ» відбуваються після основної команди, тож хлопці мають можливість спостерігати за «основою». Коли в «Урагані» хтось травмується чи їде до збірної, головний тренер Максим Павленко бере того чи іншого футзаліста з дублю. Отже, можна сказати, що зв’язок обох складів нерозривний, і кожен гравець з «Урагану-2-КФВ» перебуває на олівці у тренерського штабу.
– Для вас це перший тренерський досвід з дорослими гравцями. Як готували команду до сезону?
– Наше знайомство розпочалося на початку липня, коли мене призначили новим головним тренером. Після цього були збори з основною командою в Кароліно-Бугаз. Через місяць вирушили на передсезонний турнір Rivnestandart Open Cup, який відбувся у Рівному. Основною метою участі було переглянути хлопців у дії, спланувати «четвірки» й повноцінно підготуватися до Першої ліги. Тоді ми ще не знали, що старт Першої ліги у зв’язку з епідеміологічною ситуацією буде перенесений на весну. До слова, ми стали переможцями того турніру, і цей трофей був першим спільним для нас із командою.
– У будь-якому разі молодим спортсменам необхідна ігрова практика. Як вдалося вирішити це питання після перенесення чемпіонату Першої ліги?
– Щойно стало відомо, що Перша ліга не відбудеться, ми розпочали пошук різних шляхів, щоб хлопці могли грати. В той час на Івано-Франківщині не було ясності, чи стартуватиме чемпіонат області, тож вирішили взяти участь у регіональній зоні Другої ліги під егідою Асоціації футзалу Львівщини (АФЛ). Приємно, що нам пішли назустріч і з радістю прийняли нас до своїх змагань. Саме у Другій лізі нам вдалося отримати потрібну ігрову практику.
– Чому зупинились на регіональній лізі під егідою АФЛ?
– Там досить високий рівень чемпіонату, досвідчені гравці, які нещодавно грали в Екстра-лізі. Львівські команди на будь-якому рівні ставлять перед собою найвищі завдання. Крім того, поблизу не було конкурентного чемпіонату, де ми могли б узяти участь та отримати те, чого хотіли. У Тернопільській області наразі все лише на стадії розвитку. Луцьк, Рівне, Закарпаття – територіально далеко, тож цей варіант виглядав оптимальним.
– Зважаючи на результат, сьогодні задоволені вибором?
– Так, ми задоволені участю саме в турнірі під егідою АФЛ. Тим паче, організатори намагалися зробити все на максимально високому рівні. Матчі відбувались у хорошому залі палацу спорту «Галичина», вболівальники могли дивитись їх онлайн, були організовані звіти та огляди поєдинків. Одним словом, доволі високий рівень як для чемпіонату Другої ліги.
Ще одним плюсом в актив турніру стала висока конкуренція. Усі сім команд-учасниць могли піднести сюрприз будь-якому супернику. І від першого до останнього туру не було явного фаворита чи лідера.
– Які матчі можете виділити?
– Одразу скажу, що протягом сезону у нас проходив цілеспрямований педагогічний процес. Аналізували гру команди від матчу до матчу, робили висновки й рухались далі. Щодо найменш вдалих поєдинків, то такими можна назвати ігри проти «Бастіону» (0:3) та DevPlanet (1:2). Там ми зіграли нижче своїх можливостей. А от найкраще в емоційному плані запам’яталось дербі проти КІВС «Енергія-2» (2:1), коли вдалося вирвати перемогу на останніх секундах. Крім того, важливою стала перемога над командою Avenga (4:1), яка на той момент очолювала турнірну таблицю. Ця гра додала нам впевненості.
– За підсумком сезону команда виборола бронзу. Задоволені результатом?
– Для нас не було основним завданням будь-якою ціною виграти перше місце. Першочерговим є завдання підготувати конкурентних гравців, які своєї грою будуть стукати у двері основної команди. Зрозуміло, що конкурентними вони стануть тоді, коли показуватимуть якісну гру, а вона, у свою чергу, приносить результат. Це нерозривні речі – хороший якісний футзал і результат. Ми намагалися показати себе з кращого боку та здобути максимум очок.
Хлопці своєю роботою заслужили бронзові нагороди, тому – так, ми задоволені результатом. Ми набрали порівну очок із срібним призером «Бастіоном», і львів’яни фінішували вище лише завдяки перемогам в особистих зустрічах. По ходу сезону ми «загубили» кілька важливих очок через втрату концентрації та нашу молодість. Побачили також наші недопрацювання, нині аналізуємо, робимо висновки.
Хотів би сказати, що це результат роботи не лише Юрія Іванишина, Івана Данилишина та гравців. До цього здобутку доклались і Юрій Костишин, який працював з цими хлопцями на юнацькому рівні, попередній тренер Сергій Задорожний, тренер головної команди Максим Павленко. Тож це результат спільної роботи всього нашого тренерського цеху.
– Чи помітний прогрес хлопців, порівнюючи їхню гру на початку сезону і зараз?
– Якраз нині працюємо над аналізом наших виступів, де розбираємо кожен матч на дрібні частинки. На нас ще очікують важливі поєдинки, тому по завершенню сезону на основі синтезу й порівняння, а також статистичних даних, дамо оцінку кожному гравцеві.
– А яку оцінку можна поставити команді за виступ у Другій лізі?
– Судячи з того, що ми посіли третє місце й набрали порівну очок із другою командою, то можу поставити тверду «четвірку». Були кращі ігри, були й гірші. Були епізоди, які варто виправляти негайно та ніколи не повторювати, а були такі, що треба використовувати у наступних матчах.
Нині продовжуємо працювати у звичному режимі, плануємо організувати кілька товариських ігор. Незабаром вирушаємо до Сум, де відбудеться Фінал восьми чемпіонату України серед студентських команд. Думаю, саме там хлопці покажуть свої максимальні можливості. Зараз вони на піку ігрових кондицій і готові продемонструвати найкращий футзал.
