У жовтні 2020 року фонд «Демократичні ініціативи» провів третє загальнонаціональне опитування «Що українці знають та думають про права людини». Відтак 61,3 % вважають дискримінацію серйозною проблемою. А дискримінація за віком – одне з найпоширеніших порушень прав людини в Україні.
На прикладі реальних історій «Репортер» досліджував проблему працевлаштування й безробіття в Коломиї, обмеження за віком і статтю з боку роботодавців.
Маємо те, що маємо
Через карантин цьогоріч заробітчани масово повертались додому. Вдарила пандемія й по бізнесу та найманих працівниках.
Сьогодні понад 300 мешканців Коломийщини отримують соціальну допомогу по безробіттю від фонду зайнятості. Державна програма розвитку підприємництва серед безробітних наразі призупинена.
Відтак ринок праці перенасичений, тож вимоги до шукачів роботи зросли: вік – до 30-35 років, чималий досвід, обов’язкова вища або профільна освіта, знання мов і рекомендаційні листи. Жінкам ще складніше: роботодавці бояться декретних відпусток, лікарняних на дітей, відгулів за сімейними обставинами.
«Працюємо на результат»
Віктору 44 (прізвища просив не називати). 10 років він присвятив службі у Збройних силах України. Після скорочення частини стояв перед вибором: перевестися в іншу частину й дотягнути до пенсії чи піти за власним бажанням. Армія тоді перебувала у жалюгідному стані, тому вирішив піти з війська. Робота в Києві, у сфері торгівлі, потім – у рідній Коломиї, врешті – заробітки. В ковідну кризу знову повернувся додому.
Робота в торговій мережі приймачем товару змушувала виконувати обов’язки і вантажника, і обліковця, і менеджера. Цього у договорі не було, але хто ризикне воювати з начальством?
«Плинність кадрів у мережі була шалена, – розповідає Віктор. – Офіційна зарплата – мінімальна, до ринкової добивали преміями. Система нарахування премій – складна й нелогічна. Доводилося перепрацьовувати замість законних 40 годин на тиждень часом і 70. Виклики у вихідні, раптові наради у неділю, працівники не встигали пообідати, нездорова атмосфера, часті конфлікти… «Працюємо на результат!» – прокачувало нас керівництво. Але насправді ми працювали на виснаження. Саме тому дівчата на касі чи продавці-консультанти часом витримували лише тиждень, а іноді – один день».
Якщо ви впізнали в цій історії себе або когось із близьких, то мусите знати, що таке ставлення до працівників – порушення ряду статей Конституції і кодексу законів про працю. Якщо ваша зарплата складається з білої (зазвичай мінімальної) та чорної (так звані бонуси або премії на окрему картку чи готівкою на руки), то ваш роботодавець може понести кримінальну відповідальність. Інша справа, що у такому випадку кримінальну справу порушують лише за заявою працівника. Крім того, при мінімальній зарплаті й відрахування у Пенсійний фонд мізерні, відтак – найнижча пенсія.
Час обирати. Куди франківцям вступати, щоб через п’ять років не бути безробітним
Віктор витримав там три місяці. Сьогодні вже четвертий місяць шукає роботу. Ходить на співбесіди, подає резюме, але найчастіше стикається з тим, що не підходить за віком або ж просто обіцянки роботодавців де-факто не збігаються з реальними обов’язками та оплатою. Тобто, на сайті пропонують кар’єрний ріст і дружній колектив, по на ділі – та сама торгова мережа, де біла зарплата мінімальна, а колектив просто не встигає сформуватися, бо люди тікають.
Що таке ейджизм?
За даними всеукраїнського опитування дослідницького бюро SocioLogist, кожен третій українець визнає наявність дискримінації при працевлаштуванні, особливо це стосується дискримінації за віком, так званого ейджизму.
Жіноче питання
Здавалось би, минуло два століття з того часу, як суфражистки Європи вимагали рівної оплати праці з чоловіками. Втім, статистика свідчить про те, що у середньому українки заробляють на 21 % менше, ніж українці (дані Держстату за 2020 рік).
Гендерне питання ускладняється упередженнями роботодавця, що жінка «не застрахована від декрету» й лікарняних через хворобу дітей. Ну, і подолати стереотипи, буцімто жінки менш емоційно стабільні, менш витривалі, теж непросто.
А місця вже нема
Оксані 37. Фахова фармацевтка, сумлінна, активна. 10 років працювала в аптеці. Схема нарахування зарплати поширена: мінімальна біла, все інше – на руки. Пішла у декретну відпустку. За цей час власники мережі змінились. Коли вирішила повернутися до роботи, пішли відмовки: нема місця, вже працює інша людина, не виганяти ж і «взагалі влаштовував на роботу не я, а попередній директор». Закон, мовляв, ми не порушуємо…
«Я звернулася до юриста, – пригадує Оксана. – Він пояснив, що декретне місце у будь-якому разі зберігається. Тільки ліквідація підприємства є підставою звільнення усіх працівників, включно з тими, що у декретній відпустці. Довелося пригрозити судом, мене поновили, але довго я там працювати не змогла. Зарплата була менше п’яти тисяч».
Подібних історій – мільйони. Закон є, але контролювати його дотримання держава не в силі. Українці звиклі стерегтися конфліктів з начальством, а це провокує вседозволеність. Суди також не всім по кишені. Тому працівники продовжують мовчати або тихо рушають далі у пошуках кращого. Але якщо мовчати не випадає, то будь-яка наймана особа може проконсультуватися щодо порушення власних прав у відділі з питань контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення міської ради.
У Франківську працівників шукають з лупою. Чому людям не потрібна робота?
Коли роботодавці порушують закон
Будь-яка дискримінація – це пряме порушення Конституції України, Конвенції ООН про захист прав людини і основоположних свобод, Кодекс законів України про працю, Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
За зарплату в конвертах – кримінальна відповідальність. За відмову поновлювати на робочому місці особу після декрету – адміністративна відповідальність. Навіть вимоги до найманих осіб, які обмежують працівників за віком, статтю, віросповіданням, місцем проживання, етнічними чи расовими ознаками, є прямим порушенням прав і свобод.
Comments are closed.