Якщо добре подумати, кожен чогось боїться: висоти, змій, павуків, виступати перед аудиторією чи їздити в ліфті. Бувають і зовсім дивні фобії, які важко раціонально пояснити.
Як з цим жити і чи треба лікувати, пише “Репортер“.
Потрібно вирватися
Людмила Войтюк вже давно живе з клаустрофобією. В її кімнаті завжди відчинене вікно, ліфтами жінка не користується вже три роки, не спускається у підвали.
«Я відчула її особливо сильно, коли вперше застрягла в ліфті, – розповідає пані Людмила. – Сама не зрозуміла, коли зняла із себе шапку, куртку, шарф… Коли двері нарешті відчинилися, то побачила свої речі на підлозі ліфта. Потім ще кілька разів застрягла – стало дуже погано: з’явилося сильне серцебиття й відчуття нестачі повітря, а ще – такий стан, ніби втрачаєш свідомість».
Важко стає й у транспорті, особливо, якщо багато людей, зачинені вікна й не видно дороги. Якщо й їздить в автобусі, то тільки спереду, малих маршруток уникає взагалі.
Пані Людмила зверталася до лікарів, час від часу приймає ліки. Стало легше, але повністю страх не зникає.
«Варто просто про це згадати – і відразу всередині усе мліє, – розповідає Людмила Войтюк. – Стараюся в ті хвилини не думати про це, але воно несподівано десь береться, й тоді перестаєш будь-кого чути. Просто потрібно вирватися на повітря».
Страх як алергія
Психіатр, психотерапевт франківської клініки професора Винника Ольга Бондар розповідає, що причин появи фобій є декілька. Перша – захована у колективному несвідомому, яке передається через покоління. Це стосується фобій, пов’язаних із небезпекою.
«Ще з далекого минулого страх виконував роль запобіжника – я боюсь змії, тому втікаю від неї, я боюся висоти, бо можу впасти – уникаю її, – пояснює Ольга Бондар. – Друга причина – безпосереднє переживання небезпеки й фіксація цього страху. Наприклад, у дитинстві налякала собака, і з тих пір людина боїться собак. Часто дітей лякають клоуни і ляльки. А ще, буває, батьки передають дітям свої фобії. Наприклад, мама постійно говорить, що літати небезпечно, і літак може впасти. Дитина, ще навіть не спробувавши літати, вже боїться».
За словами психіатра, дитячі фобії можуть зникнути з віком: наприклад, мало хто з дорослих і далі боїться клоунів чи темряви. А от з дорослими страхами треба боротися.
«Фобія – страх, який виникає при спогляданні, при згадуванні. Це як алергія: ми не знаємо, на що вона в нас, поки не зустрінемо свій алерген, – говорить Ольга Бондар. – Якщо людину фобія не дуже турбує, вона може з нею жити. Наприклад, якщо живеш у місті, не ходиш до лісу, то шансів зустріти змію майже немає. Інша справа, коли фобія починає турбувати дуже сильно. Наприклад, страх польотів у літаках, якщо професія пов’язана з перельотами. Тоді людина йде до психіатра чи психотерапевта».
Самостійно побороти фобію, за словами Ольги Бондар, майже неможливо. Для цього у лікарів є різні методики.
«На жаль, коли ми говоримо про лікування фобій, то тут діє принцип «клин клином». Наприклад, є віртуальне лікування фобій: зображенням предмета, який викликає страх, з підтримкою психотерапевта поруч, – розповідає Ольга Бондар. – Він тримає за руку, каже: «Я з тобою, ти можеш це перебороти». Бо страх запускає каскад реакцій: з’являється адреналін, сильно б’ється серце. Переживання цієї страшної ситуації в безпечному середовищі з психотерапевтом дає результат: нічого поганого не відбувається. Тут високо, але я стою, тримаюся, все добре».
Що ж стосується ірраціональних фобій (дивних, нелогічних – наприклад, боязнь немитих рук чи лисих чоловіків), то тут треба шукати причину в минулому.
«Якщо це ірраціональні фобії, то йдеться про страх всередині. Він може бути пов’язаний з раннім дитинством, стосунками з батьками. Коли ми його витягуємо і пропрацьовуємо, страх зникає, бо не має, на що проєктуватися», – розповідає психотерапевт.
За словами Ольги Бондар, фобія не переростає в психічні розлади, такі як шизофренія, бо остання не може розвинутися в здоровому мозку. Хіба, якщо є схильність до таких психічних хвороб, сильний стрес може стати поштовхом, як і наркотики чи сильні гормональні зміни.
Втім, є люди, які більш схильні до фобій.
«У більш чутливих людей, які мають менш стабільну психіку, невпевнених, фобії бувають частіше. Такі люди більше схильні до розвитку ще й депресій, неврозів, – каже Бондар. – Крім генетичної схильності, впливає також пережите в дитинстві. Нераціональні фобії можуть виникнути з сімейної історії, з неприємної ситуації в дитинстві. Наприклад, страх блондинів чи білявок – якщо світловолоса людина колись викликала негативні емоції в дитини».
Коли спати страшно
Ознаки того, що в людини фобія певного предмету чи ситуації, – прискорене серцебиття, холодний піт, передчуття непритомності, тіло перестає слухатися, з’являються спазми в горлі.
Визначення деяких фобій інколи схоже на жарт, але за дивними страхами часто стоїть якась пережита травма. Ми підібрали кілька небанальних фобій.
Агорафобія – страх відкритого простору
Танатофобія – панічний страх смерті
Аутофобія – страх залишитися на самоті
Мелофобія – страх музики
Хрометофобія – страх грошей
Гінекофобія – страх жінок
Гравідофобія – страх вагітності, зустрічі з вагітною
Клімакофобія – страх сходів
Неофобія – страх змін, нового
Педофобія – нав’язливий страх дітей або виробів, що їх імітують
Час обирати. Куди франківцям вступати, щоб через п’ять років не бути безробітним
Дорофобія – страх отримувати чи дарувати подарунки
Плутофобія – страх багатства, накопичення грошей
Сомніфобія – страх спати
Омброфобія – страх дощу
Трипофобія – страх скупчення отворів
Філофобія – страх закохатися
Ятрофобія – страх лікаря
Ієрофобія – страх священників або предметів релігійного значення
Comments are closed.