Мурали — дарунок не для всіх. Як франківцям жити далі з новими стінописами

Уже як мінімум два тижні франківці активно обурюються, обговорюють, критикують чотири мурали — малюнки на стінах в історичній частині міста. Вони дісталися нам в дарунок від фестивалю Porto Franko Гогольfest та куратора його візуальної частини киянки Дар’ї Кольцової. І здавалося б за подарунки прийнято дякувати. Однак, як виявилося, не за всі…

Організатори фестивалю задумали створити для міста чотири мурали, обрали торці будинків, головний архітектор Дмитро Нижник дав дозвіл і почалася робота. Був один нюанс, який потім і виліз боком. Ескізів не затверджували, бо до останнього не знали, які митці малюватимуть на стінах Франківська. А результат здивував.

Куратор Дар’я Кольцова запросила одеського графіті-художника на псевдо APL 315, якому й довірила стріт-арт частину. Він і обирав інших митців. Куратори прагнули показати Франківську сучасні тенденції настінного мистецтва. Зупинилися на абстракції та пост-графіті. Хоча традиційні зображення люди, напевно, сприйняли б значно краще.

Таким чином на чотирьох торцях будинків на вулицях Пилипа Орлика, Шевченка, Франка та Шпитальній з’явилися роботи APL 315, Стаха Шумські, Яна Здворака та Дмитра Микитенка. І тут франківці як ніколи згуртувалися в активній критиці від банального «це некрасиво» і «кожен так може» до крайнощів типу «з нас кепкують» і «як нам із цим жити?!».

Влада відреагувала, мер Руслан Марцінків скликав комісію, яка мала б визначити мистецьку цінність нових муралів. Про комісію вчасно довідалися журналісти та представники громади, які не бачать у ситуації трагедії. Усі прийшли і комісія плавно перетворилася на громадські слухання.

Тут звучали різні думки. Радили все негайно замалювати, говорили про те, що оцінювати мистецьку цінність некоректно, переживали, чи ця фарба не роз’їсть історичної кладки, пояснювали, що мурал — не назавжди, і за кілька років фарба вигорить, дощ її змиє, а люди звикнуть. І ставили цілком логічне питання, а чому нас не питали, коли давали на таке дозвіл? Розійшлися з висновком надалі бути більш прискіпливими і перебірливими. Надіємося, що так і буде й на цьому інцидент вичерпано.

Фестивалем Porto Franko Гогольfest культурне життя франківців не обмежується. Будуть ще виставки, мистецькі акції, мурали, арт-резиденції. І, можливо, якщо будемо більше цікавитися, читати й дізнаватися, сучасні тенденції не шокуватимуть. І поряд з традиційним і усталеним знайдеться місце новому та нестандартному. До речі, в Україні майже немає великих стін з пост-графіті, а в нас їх тепер цілих чотири…