Кеннет Сторі: Батько змушував мене працювати на фермі, бо не вважав науку роботою

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

Кеннет Сторі – професор Карлетонського університету Оттави (столиця Канади). Відомий у світі біохімік та фізіолог приїхав до Івано-Франківська, аби прочитати лекцію студентам Прикарпатського національного університету імені Стефаника. «Репортеру» вдалося поговорити з ним ексклюзивно.

За інформацією нью-йоркського Інституту наукової інформації, Кеннет Сторі входить до 1 % найбільш цитованих вчених світу
За інформацією нью-йоркського Інституту наукової інформації, Кеннет Сторі входить до 1 % найбільш цитованих вчених світу

– Пане Кеннет, чому саме Франківськ? Ви раніше співпрацювали з нашим університетом?

– Так, я дуже добре знаю Володимира Лущака, завідувача кафедри біохімії та біотехнології Інституту природничих наук у цьому виші. Познайомився з ним, ще коли ми були молодими. Разом реалізували багато проектів, переважно вони стосувалися біохімії та фізіології тварин, також – дослідження дріжджів, бактерій, а ще – адаптації організмів до дії токсикантів і несприятливих чинників дов­кілля. Моя лекція для студентів у Франківську – саме про адаптацію живих організмів до глобальних змін клімату.

– Що для вас означає біохімія? Що саме досліджуєте?

– Я вивчаю молекулярні особ­ливості функціонування білків та генів, аби зробити життя людини кращим. Наприклад, ми досліджуємо роботу серцевого м’яза.

У більшості працюємо з тваринами, але фактично усі наші дослідження пов’язані з функціонуванням людського організму. Вивчаємо, яким чином організм може пригнітити метаболізм (обмін речовин – Авт.), а після ослаблення повернутися до нормального стану. Наші дослідження мають стосунок до багатьох проблем здоров’я людини.

– Як змінилася ця наука з часів Карла Нейбера, який першим вжив термін «біохімія» ще минулого століття?

– Насправді прогрес шалений. Ми дослідили не лише, як функціонують базові системи, а й глибоко проникли у регуляторні організми. Говорю, наприклад, про мікро-РНК, яка частково допомагає «вмикати» чи «вимикати» органи. Щороку проводять нові молекулярні дослідження і ми дуже глибоко занурились у розуміння механізмів функціонування живого – не окремих молекул, а саме регуляторних мереж.

– Чи є зворотний бік медалі – «білі плями» у біохімії, щось не надто пізнане або мало досліджене?

– Напевно, найскладніша та найменш вивчена річ – це здатність мозку запам’ятовувати інформацію, як він її зберігає, особливо, яким чинок мозок отримує інформацію для користування. Адже при запам’ятовуванні відбувається висока активність мозку, після чого він пасивний і виглядає, ніби не працює, але через якийсь час знову отримує інформацію. Саме це – найцікавіша галузь, в якій нам варто працювати, де нас очікує ще дуже багато нового.

– Чи досліджуєте клонування клітин?

– Ми цікавимося хіба трансплантацією. Але проб­лема в тому, що аби орган прижився поза організмом, його потрібно максимально охолодити та підтримувати тривалий час у життєздатному стані. Більше того, після пересадки орган треба ще й оживити. Наприклад, серце поза організмом людини може «жити» до чотирьох годин. А є тварини, які у стані гіпометаболізму (понижений обмін речовин – Авт.) виживають роками. Тому головна наша ціль – зрозуміти й вивчити біохімічні та фізичні організми. Миші, щури, лемури, примати, кажани чи ведмеді – я вмію понизити метаболізм у них усіх. Наше завдання – зрозуміти, чому одне серце може жити поза організмом кілька годин, а інше – місяці чи роки.

– Що скажете про клонування людей?

– Ми не можемо й не повинні цього робити. Якщо ти клонуєш людину, вона не буде тим, ким була раніше. Клон не матиме пам’яті, у мозку не буде нічого – порожнеча.

– Хто із біохіміків вам найближчий та чому?

– Звісно біохімія має своїх засновників. Спочатку були одні люди, які збирали навколо себе однодумців, а продовжували дослідження інші. Найближчими для мене є мої студенти, багато з них стали професорами і працюють у цій науці та продовжують робити те, що робив я.

– Ви писали про адаптацію живих організмів до температури. Як впливає глобальне потепління?

– На живий організм – дуже негативно. Тварини, яких я дослід­жую, мусять впадати у сплячку чи навіть замерзати, але вони мають механізми, які дозволяють їм виходити з цього стану та повертатись до нормального життя. Через глобальне потепління вони можуть не впадати у сплячку, тож через такі зміни просто загинуть.

– Над чим більше працюєте саме зараз?

– Те, що ми робимо, називається епігенетика. Окрім генетики, коли все визначається геном, послідовністю ДНК, є ще пам’ять між поколіннями, це і є – епігенетика. Перший день вашого життя – це вже не чистий аркуш, адже організм у своїх генах несе інформацію про життя предків, це так зване метилювання ДНК (модифікація молекули ДНК без зміни її нуклеотидної послідовності – Авт.). Ці речі генетикою вивчити неможливо.

– Чи відрізняються українські студенти від канадських?

– Українські значно працьовитіші за канадських. У Північній Америці студенти не так зацікавлені у вивченні чогось, переважно вони вступають до вишів, бо не хочуть працювати.

– Як вважаєте, чи мають українські студенти можливість розвиватися тут у науці?

– Я написав багато статей спільно з українським студентами, і вони бездоганні. У Канаді високі стипендії та зарплати, цього в Україні, на жаль, немає. Студенти повинні слухати своє серце, а не мозок. Якщо ви «горите» наукою та багато працюєте багато – ви доб’єтесь усього. Навіть якщо немає потрібних умов, маєте бути сильними, тоді робота дасть свої результати.

– Якою була ваша перша робота в житті?

– Я працював на фермі. Це було важко, виснажливо, але батько змушував мене це робити. Він казав, якщо я буду вченим, то маю нині працювати на фермі, бо не вважав науку роботою.

– Що вам найбільше подобається у вашій діяльності?

– Люблю свободу, яку дають польові дослідження. Лабораторії, студенти, адміністратори, експерименти – все це добре. Але мені цікавіше поїхати до Мексиканської затоки чи Червоного моря Саудівської Аравії, взяти матеріал, привезти його у лабораторію та дослід­жувати – це та свобода, яка мені подобається.

– Яких тварин найчастіше використовуєте для своїх досліджень?

– Жаби. Вони цікаві тим, що можуть повністю замерзати, а потім повністю відновлювати свою життєздатність.

– Які науки, крім біохімії, вас цікавлять?

– Друга наука, яка мене захоп­лює, – це нейробіологія, дослід­ження на молекулярному рівні.

– Чим займаєтесь поза наукою?

– Моя дружина працює зі мною у лабораторії, тож ми однакові. Коли приходимо додому, теж працюємо. Окрім науки, цікавлюся живописом і музикою.

– Чи слідкуєте за подіями на сході України?

– Насправді Канада дуже мало знає про проблеми інших країн. Ми сприймаємо Росію як природного ворога. Але Канада несе мир, ми проти війни. Краще обійматись, ніж воювати.

Підсумуйте за допомогою ШІ

Якщо шукаєте дієвої реклами, звертайтеся на reklama@report.if.ua. Умови й деталі завжди є – тут.

СХОЖІ НОВИНИ
пневмонія
3 травня
богородчани школа 8
ОСТАННІ НОВИНИ
На війні загинули_12
На війні загинув Олег Бойко з Івано-Франківської громади
1777811513_dfe3d2b594899d801994
На Калущині молилися за зниклих безвісти захисників
686846053_1289042406688200_2669030601383829543_n
З Харкова до Франківська вперше прибув дитячий вагон
5038d5b43542c2ce
На Калущині вчителька створила STEM-лабораторію і з учнями виготовляє дрони
photo_2026-05-03_10-46-17 (2)
Під атаку ворожими дронами потрапив автобус, який віз дітей відпочивати на Франківщину
мінус танкер
«Мінус носій „Калібрів“» — у Приморську уражено ракетний корабель і нафтову інфраструктуру
будинок дитячого типу
У Франківську подарували житло багатодітній родині
Уніж_03
В «Уніжі» на Прикарпатті розвіяли прах Владислава Кириченка
6affbe197439b042519eefdb308068b2
У Новоросійську вразили два танкери тіньового флоту рф (ВІДЕО)
684326563_1288732416779302_2296475413659666568_n
У Бурштинькому ліцеї зібрали 36 000 грн під час благодійного аукціону
685895135_1006883188529848_3818569396772394717_n
Олександр Рідзель з Калуша став чемпіоном світу з шахів серед осіб з порушенням зору
війна
Генштаб ЗСУ назвав напрямки з найбільшою кількістю ворожих атак
Прокрутка до верху