Газета Люди

Школа з сексом не поможе. Хто і коли має говорити з дітьми про «це»

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Усі батьки рано чи пізно стикаються з питанням сексуальної освіти своїх дітей. Хтось наважується на відверту розмову швидше, хтось пізніше.

А хтось взагалі цією темою не переймається, бо думає, що навчаться всього самі. Але говорити про «це» з дітьми треба, пише Репортер. Чому?

Більшість «за», але…

Нещодавно аналітичний центр Cedos у партнерстві з дослідницькою агенцією Info Sapiens провів дослідження щодо обізнаності та ставлення вчителів і батьків до комплексної сексуальної освіти. Дослідження робили на замовлення Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA) та за підтримки Міністерства освіти та науки України.

Коли йдеться про комплексну сексуальну освіту, то мається на увазі, що з дітьми потрібно говорити на незручні теми як у школі, так і поза нею.

За результатами опитування, 89 % батьків і 92 % вчителів вважають, що забезпечувати сексуальну освіту дитині має родина. Втім, лише 32 % батьків впевнені у своїх знаннях з окремих тем щодо людської сексуальності. А 30 % взагалі не готові говорити на ці теми зі своїми дітьми. Разом з тим 48 % батьків позитивно ставляться до участі їхньої дитини у відповідних неформальних заходах поза школою – у тренінгах, лекціях чи онлайн-курсах. Проти – 25 %.

Читайте також: Рідний ґвалтівник. Чому на Прикарпатті діти страждають від сексуального насилля

Сексуальну освіту у школах також підтримує більшість – майже 84 % батьків і вчителів. Натомість, лише 40 % вчителів сказали, що впевнені у своїх знаннях і можуть ними поділитись. Та, на жаль, серед них багато й тих, хто транслює міфи та стереотипи.

Зокрема, 62 % опитаних вчителів переконані, що дівчата, які носять короткі спідниці та макіяж, спонукають хлопців до активних залицянь. 33 % вважають, що аборти в Україні мають бути заборонені. 36 % кажуть, що негетеросексуальна орієнтація потребує лікування, а 19 % – проти того, аби діти з ВІЛ вчилися разом з іншими.

Проте батьки також мають стереотипи й упередження. Наприклад, 29 % вважають, що молоді люди, які мали кілька статевих партнерів, є розбещеними, а 27 % – що мати статеві стосунки до шлюбу соромно.

Також дослідження показало, що ані батьки, ані вчителі не знають, з чого починати такі розмови та як їх проводити. А все тому, що самі не мали такого досвіду в дитинстві. Батьки казали, що їм бракує консультацій спеціалістів та інформаційних матеріалів. А вчителі – що їм було б корисно пройти курс із сексуальної освіти. Адже ні в університетах, ні на курсах з підвищення кваліфікації їх до таких розмов не готували.

Жодних рекомендацій

Лілія Гулей виховує двох дітей – доньку та сина, семи та дев’яти років відповідно. Каже, з дітьми про сексуальність ще не говорила, але підозрює, що вже може бути запізно.

«Питання просто зникли, – говорить Лілія. – Якщо раніше діти мене запитували, як вони з’явилися на світ, то зараз подіб­них питань набагато менше. Я починаю підозрювати, що вони цю інформацію вже десь отримали. Я навіть купила спеціальну книгу Юлії Ярмоленко «Малечі про інтимні речі». Але коли я її відкрила й побачила, як там відверто все описується, то злякалася. Як я буду їм це пояснювати? Чи варто мені читати їм цю книжку? Чи краще, щоб вони прочитали про це за закритими дверима? Як бути, коли вони почнуть це між собою обговорювати?».

Читайте також: Сексуальна безпека: як захистити дітей від педофілів, ексгібіціоністів та фроттеристів?

Разом з тим Лілія побоюється довіряти таку делікатну тему вчителям. Мовляв, у дитинстві стикнулася з тим, що вчителька висміяла її дружбу з однокласником. Багато часу вже минуло, а забути про це не може.

«Була вчителька математики, яка мені казала: «Лілю, ти тільки про хлопців думаєш!», – розповідає жінка. – А я в першому класі – які хлопці?! Для мене це тоді стало забороненою темою. Я почувалася винною, і коли до мене зверталися хлопчики, намагалася нагрубіянити, накричати, втекти. Думала, якщо мене побачить вчителька, то знову буде казати, що я думаю лише про хлопців. Тоді для мене це було страшно».

Щоправда, часи змінилися, і нині вчителі не проти допомагати батькам із сексуальним вихованням їхніх чад. Але їм для цього бракує спеціальних матеріалів і ресурсів. Більше того, ніхто не знає, як такий предмет викладати. Бо ж діти досить бурхливо реагують на окремі теми та часто знають більше, ніж викладачі їм можуть розповісти.

«До цих тем мені готуватися складно, – говорить вчителька основ здоров’я Марина Петрів. – Підготовка забирає дуже багато часу. З одного боку, є багато цікавого матеріалу, а з іншого – жодних рекомендацій. Було б добре хоча б якусь методичку мати. А тренінги для вчителів, то взагалі мрія».

Але є й дорослі, які взагалі цією темою не переймаються. Мовляв, в їхньому дитинстві не було ніякого сексуального виховання і це ніби не вплинуло негативно на їхнє життя. А дехто взагалі сексуальну освіту ототожнює з розбещенням дітей.

Потрібно пояснювати

Насправді дуже важливо розуміти, що сексуальна освіта – це не про те, як правильно займатися сексом. Це про стосунки між людьми та особисті межі. В Україні справді немає окремої програми статевого виховання. Є лише тема: «Розмноження та розвиток людини» у підручнику з біології за восьмий клас. Але там не пишуть нічого ні про контрацепцію, ні про безпеку, ні про сексуальність.

Частково ці теми піднімають на уроках «Основ здоров’я». Розповідають про профілактику ВІЛ / СНІД, інфекції, що передаються статевим шляхом, і підліткову вагітність. Але розповідають так, ніби хочуть залякати, а не пояснити.

«Наприклад, дітям розповідають, що сексом не можна зай­матися до 18 років, але не пояснюють чому, – говорить дитяча психотерапевтка Вікторія Любаревич-Торхова. – А якщо нема аргументів, то й заборона навряд спрацює. Тому й треба пояснювати, що у дівчинки до 18 років слабо розвинений імунітет вагіни і все, що її захищає від вірусів, – це дівоча пліва. Як тільки дівчина позбудеться цієї пліви, тобто починає жити статевим життям, то потрапляє в зону ризику. Звісно, якщо хлопці не користуються презервативами, то теж наражаються на небезпеку. Але специфіка будови статевої системи дівчини така, що вона більш уразлива до інфекцій. По-друге, дівчата, як і хлопці, дуже хочуть сексу до 16 років, але ще не можуть отримувати від нього задоволення. Причин є кілька. Одна з них – нервові закінчення ще не проросли в достатній мірі».

І ще один важливий аспект – наважитесь ви поговорити зі своєю дитиною про секс чи ні, вона все одно про нього дізнається. За даними дослідження дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), 58,4 % українських підлітків дізнаються про секс в інтернеті, 41 % – від друзів та однолітків. А батьки та вчителі на третьому місці – 32,5 % та 28,9 % відповідно.

Читайте також: Секс і діти. Коли батьки не мають права брехати

Також з’ясувалося, що 89,2 % підлітків отримують перший сексуальний досвід до 17 років. При цьому молоді люди часто не знають елементарної будови власних статевих органів, дівчата не розуміють зв’язок між овуляцією та вагітністю, а хлопці не знають принципів і функціонального значення менструації у дівчат.

Кажіть як є

Психологиня Анастасія Сєркова каже, більшість дітей дізнаються про сексуальні стосунки у 8-10 років. Тому, аби в дитини не склалося хибне уявлення про цю сферу життя, з нею потрібно говорити. Почати розмову можна з тієї інформації і тих уявлень, які дитина вже має.

«Спочатку потрібно дізнатись, що саме вона знає, та як цю інформацію інтерпретує, – вважає Анастасія. – І вже потім, виходячи з вікових та індивідуальних особливостей дитини, пояснюємо, як воно є насправді. Говорити потрібно спокійно, виважено. Називати речі своїми іменами. У всього є своя термінологія та визначення».

Йдеться про те, що дитина повинна вміти правильно назвати свої статеві органи, щоб якщо щось станеться – вона могла пояснити батькам чи іншим дорослим, що саме відбулося. Аби дитина розуміла, що «зони під купальником» є інтимними, і жодні люди, крім батьків чи лікаря за згодою батьків, не можуть їх торкатися. Дитина повинна розуміти зону небезпеки.

Підліткам обов’язково треба розповідати про культуру згоди, про насилля, про контрацепцію, обговорювати гендер, трансгендерність, різні сексуальні орієнтації. У нас дуже багато дітей, які про це взагалі не знають. І не треба боятися, що розмовами про гендер і сексуальну орієнтацію ви зміните свою дитину. Ні, ви просто зробите її більш толерантною і підготовленою до світу, в якому вона житиме.

Що ж до сексуальної освіти у школах, то у 2019 році Міносвіти розробило проєкт Державного стандарту базової середньої освіти. Це рамковий документ, на основі якого складаються навчальні програми для учнів 5-9 класів. Однак, його поки що не ухвалили.

Авторка: Ірина Гаврилюк
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні