Цьогоріч, як завжди, було дуже багато «зради». Але завершувати рік на негативі геть не хочеться. Тому «Репортер» вирішив підбити підсумок перемогами, їх теж не бракувало, хоч і не всі про них чули.
Перемогли забудовника
Коли редакція почала згадувати цьогорічні перемоги, то перше, що спало на думку – війна франківців з будівельною компанією «Вертикаль». Торік, на початку червня, мешканці вулиць Хіміків-Тролейбусна раптом виявили, що впритул до 24 школи й дитячого садка «Вишиванка» ставлять будівельний паркан. Піднявся неабиякий крик, бо ж, коли люди купували квартири у новобудовах поряд, то їм обіцяли, що там буде сквер. А насправді ще у 2012 році землю відвели під житлову забудову для працівників СБУ.
Читайте також: Франківськ реве, а часом стогне. Скандали року (ФОТО)
Боротьба була довгою. Жителі мікрорайону кілька разів перекривали дороги, аби достукатися до міської влади, організовували громадські слухання, ходили до керівництва СБУ та вмовляли «Вертикаль» відступитися. Водночас представники будівельної компанії почали залякувати активістів і позиватися на них до суду за пости у соцмережі Facebook, які ніби нашкодили іміджу компанії. Після цього люди влаштували флешмоб – вишикувалися перед ратушею, одягнувши медичні маски, розмальовані чорними хрестами. Мовляв, вони не будуть мовчати, як цього хоче забудовник.
На деякий час конфлікт притих, а пізніше з’ясувалося, що «Вертикаль» звернулася до суду з позовом «про визнання недійсним конкурсу про визнання переможця будівництва житла та визнання недійсним договору про будівництво та делегування функцій замовника». Згодом у компанії заявили:
«Ми прислухаємося до думки громадськості та вболіваємо за нашу репутацію, тому вирішили відмовитись від цього проекту».
Без сумніву для жителів мікрорайону Пасічна – це перемога. Міська влада запропонувала компанії для будівництва іншу земельну ділянку. Хтозна, може, й там будуть протести.
Відповідальні меценати
Що б там хто не казав, а те, як змінився за останній рік центральний парк Івано-Франківська, важко не помітити. Там висадили нові дерева та клумби. Відремонтували усі лавки й лежаки, а також встановили нові. По периметру Лебединого озера облаштували освітлення. Облагородили територію біля колишньої будівлі «Івано-Франківськтурист» та встановили «собачі вбиральні». А ще з’явилися нові атракції для діток – гойдалка «Лелече гніздо», гірка з елементами скелелазіння, пісочниця для найменших і багатостраждальний динозавр Тірекс, який мало не що тижня потерпає від вандалів.
До теми: Вандалів рятує байдужість. Чому у Франківську хулігани нищать комунальне майно
За словами керівниці комунального підприємства «Центр розвитку міста та рекреації» Руслани Василюк, багато проєктів вдалося втілити в життя завдяки меценатам.
«Одна із будівельних компаній встановила на алеї металеву арку вартістю 55 тис грн, яку виготовила власним коштом, – розповідає Василюк. – Ще один підприємець подарував нам гойдалку «Лелече гніздо», яку купив за 50 тис грн. І найбільша наша гордість – дитячий комплекс, який ми встановили на гірці. Це найдорожчий проект – 250 тис грн. Ми дуже тішимося, що є люди, які готові долучатися до розвитку громадських просторів, бо без їхньої допомоги ми б не виконали такий великий обсяг робіт».
У наступному році, каже Руслана Василюк, підприємство буде звертатися за підтримкою до підприємців, які зводять будинки біля міського озера.
«Вони будують у дуже зручному місці. Тому було б добре, аби вони долучилися до облаштування інфраструктури, – говорить директорка парку. – Та й узагалі, залучати до роботи соціально-відповідальний бізнес потрібно, бо ж так люди відчувають себе причетними до розвитку громадських просторів».
І хоч забудову озера позитивом назвати важко, але оновлений парк – то таки перемога.
Співочі комунальники
Цьогоріч також відзначилось ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго». Ні, не тому, що це єдине підприємство Франківська, яке боргує працівникам зарплату за жовтень й листопад. І не тому, що міська рада поповнила його статутний фонд на 190 млн грн. А тому, що працівники підприємства заспівали, без перебільшення, на весь світ.
Як ви знаєте, 17 жовтня в прокат вийшла дебютна стрічка режисерки Надії Парфан «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго». До 4 грудня в українських кінотеатрах його подивилися 5307 глядачів. Близько 1000 людей переглянули його в альтернативному прокаті, що проходив у форматі спецподій. Ще 2200 глядачів побачили комунальну трагікомедію у рамках фестивалів ОМКФ, Lampa.doc, Air ГогольFest та Українська кінохвиля.
Світова прем’єра фільму відбулася на фестивалі Visions du Rеel у швейцарському місті Ньйон. Також фільм брав участь у конкурсній програмі кінофестивалю у Кракові та представляв Україну на румунському фесті Astra. У вересні права на стрічку придбала японська компанія NHK – найбільший телерадіомовник в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.
«Це найуспішніший документальний реліз, який ми випускали на широкі екрани, – вважає директор дистриб’юторської компанії 86PROKAT Ілля Гладштейн. – Всупереч стереотипам, український глядач готовий дивитися документальне кіно та платити за нього».
А платити за цей фільм справді варто. Бо ж щороку ми переживаємо маленький армагеддон з назвою «опалювальний сезон». І рятують нас комунальники, які під шквалом скарг змушені боротися із застарілими мережами. Вони закручують гайки, латають діри у трубах і… співають!
Комфортний транспорт
Хоч працівники комунального підприємства «Електроавтотранс ІФ» не співають, але теж молодці. Погодьтеся, їхати у нових, просторих, чистих автобусах і тролейбусах значно приємніше, ніж у старих, тісних та брудних маршрутках. До того ж, проїзд у комунальному транспорті дешевший.
Читайте також: Двори тягнуть мільйони. Чому у Франківську щороку дорожчає благоустрій
Насправді програму розвитку комунального транспорту міська рада затвердила ще на початку 2018 року. Програма розрахована на п’ять років і передбачає купівлю 50 великогабаритних автобусів, 40 нових і 35 вживаних тролейбусів. Також запланували будівництво кількох тролейбусних ліній.
На сьогодні ЕАТ уже придбав 42 великогабаритні автобуси, ще 10 мають приїхати в Івано-Франківськ до кінця року. Також на балансі підприємства є 29 нових тролейбусів. А у планах – купівля електробусів.
«Ми будемо просити Європейський інвестиційний банк погодити нам купівлю електробусів, – сказав міський голова Руслан Марцінків під час презентації першого білоруського тролейбуса. – Ми порахували, що буде економніше й дешевше купити шість електробусів і пустити по вулиці Петлюри до БАМу, ніж будувати тролейбусну лінію. Івано-Франківськ буде одним із перших міст України, яке матиме маршрут виключно з електробусів».
До теми: Освіта, міст, дороги. На що вистачить грошей у міському і обласному бюджетах у 2020
А наразі маємо сім тролейбусних і сім нових автобусних комунальних маршрутів. Якщо так піде й надалі, то невдовзі КП «Електроавтотранс» стане основним гравцем на ринку перевезень. Звісно, всі чекали, що до кінця року з’явиться ще й електронний квиток, але в бюджеті забракло грошей. Потерпимо.
Екранізований бестселер
Також цьогоріч дуже хочеться відзначити письменницю Софію Андрухович. Її роман «Фелікс Австрія», який вперше був надрукований у 2014 році і перевиданий у 2019, став справжнім українським бестселером. Книгу переклали німецькою, польською, чеською, угорською, хорватською, французькою мовами; вона стала лауреатом багатьох українських і закордонних премій та отримала чимало відзнак та нагород. А цьогоріч роман нарешті інсценізували.
За постановку взявся головний режисер франківського драмтеатру Жюль Одрі. За його словами, працюючи над виставою, він пізнав місто, його історію і культуру, глибину та шарм.
«У цій виставі ми показуємо, як пам’ять маніпулює нами, – каже Жюль Одрі. – Це історія про самотність та любов. Про мою любов до цього міста».
Хто ще не бачив вистави – поспішайте придбати квитки на січень, бо вони розлітаються зі швидкістю світла. Ми ж вже чекаємо на фільм «Віддана», який показуватимуть у кінотеатрах з 16 січня 2020 року.
Стрічка теж знята за мотивами книги «Фелікс Австрія». Сценарій писали Аліна Семерякова та сама Софія Андрухович. Режисером-постановником стала Христина Сиволап, для якої це дебютна робота у повнометражному кіно. Продюсерка проєкту – Надія Зайончковська.
Відомо, що для зйомок під Києвом на чотирьох гектарах відтворили старовинний Станиславів зразка початку ХХ століття – з десятками будинків, магазинів, торгових яток, центральною площею та ринком.
Виглядає, воно було того варте.
Авторка: Ірина Гаврилюк
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.