Спочатку трішки хронології:
14.06.2018 – на закритій сцені «Порто-Франко» виступає гурт «Хамерман знищує віруси».
15.06. 2018 – фото і відео з концерту, де було заборонено фото- і відеозйомку, у мережі публікують люди, котрих переймає занепад моралі, виставляючи їх на загальний огляд людей, чий занепад моралі їх переймає.
Мер Марцінків доручає освятити місце виступу, чим порушує 35 статтю Конституції і виходить за межі власних повноважень, пише Остап Українець у своїй черговій авторській колонці у “Репортері”.
Упродовж тижня після концерту в повітрі визріває ідеологічна та моральна катастрофа для всього міста і до Франківська приїздить замполіт Ірина Фаріон. Засудити, заборонити, далі по тексту…
23.06.2018 – на стадіоні «Рух» виступає Олег Винник.
24.06.2018 – такий собі Остап У. публікує петицію з проханням освятити стадіон «Рух» після концерту Олега Винника – підстави ті самі, що й у випадку освячення палацу Потоцьких.
Читайте Остап Українець: Право на мистецтво і дещо про аксіому Ескобара
Загалом же ставлення людей до петиції можна розділити на три загальні категорії: ті, що сприйняли її як висміювання дій мера, тобто так, як задумувалося. Ті, котрі звинувачують автора та Івано-Франківську міськраду в християнському фундаменталізмі, тобто люди, котрі справедливо вважають, що після затвердження Ради Старійшин і освячення палацу слово «перебір» має зникнути з лексикону містян, щоб не нагадувати про давні часи адекватності.
Третя категорія – це фанати Олега Винника, котрим байдуже на законність і здоровий глузд, якщо йдеться про кумира. Хоч до суду, здається, поки що ніхто ні на кого не подав.
Зате впродовж однієї доби ця петиція, інформація про яку спершу була тільки в одній місцевій спільноті, розлетілася десятками засобів масової інформації (сам я втратив лік десь на п’ятій сторінці пошуковика, тобто цих статей уже понад п’ятдесят). Тисячі лайків, сотні репостів. Тобто найгірше, що з нею могло статися.
Читайте Остап Українець: Теорія змови – як національна ідея
В ідеальному світі, в якому мер Франківська відрізняє свої смаки та погляди від обов’язків та повноважень, цю петицію ніколи не було б написано. Не сталось би прецеденту, який вимагав би реакції. «Хамермани» виступили для своєї публіки, і ніякі оборонці моралі не почали б розганяти аморальні, на їхню думку, матеріали мережею.
У трохи менш ідеальному, але вартому того, щоб до нього прагнути, петиція впродовж трьох місяців збирає достатню кількість підписів, щоб її зобов’язані були розглянути. Цей варіант має два вирішення. Або міська влада вирішує розпрощатися з будь-якою адекватністю власних рішень і таки освятити стадіон, або визнає, що не має для подібного ні підстав, ні повноважень – тобто визнає, що реакція на виступ ХЗВ була саме перевищенням повноважень і порушенням з їхнього боку.
Читайте Остап Українець: Суспільство взаємної незручності
Але реальний світ вносить свої корективи. В реальному світі ця новина менш ніж за добу стає колосальним інфоприводом, який обговорюють, критикують, підтримують. Наступного після створення дня знайомі, котрі не знали, хто цю петицію створив, цікавились, чи я про неї чув і чи планую підписувати. Ця петиція стала предметом активного обговорення. Все, що є предметом обговорення – бажане для ЗМІ. Це перегляди. Це коментарі. Це найбажаніше – трафік, відвідуваність сайтів.
І за можливістю створити хайп навколо того, що є очевидним тролінґом, губляться новини про злочини на ґрунті расової чи ідеологічної ненависті, яких тільки за останній тиждень сталося більше десяти. Губляться петиції, які стосуються справді важливих питань – благоустрою чи освіти. Того, чим повинна займатися влада. Висновків тут не буде. Не робити висновки – це тренд сучасного суспільства.
Comments are closed.