На даху факультету природничих наук ПНУ вітряно. Піднімаємося сходами, протискаємось у невеликі двері. Треба забрати взірці пилку з невеличкої станції та покласти нові. Працівники кафедри біології та екології роблять це щодня – від початку лютого до перших снігів наприкінці року. Кажуть, це дуже важливо, і це лише один із проєктів кафедри.
Та щоб зрозуміти більше, треба повернутись на 20 років назад, пише Репортер.
До витоків
Кафедру біології у Прикарпатському університеті створили у 1998 році. Нині тут готують фахівців за спеціальностями: «Екологія», «Середня освіта (біологія та здоров’я людини)», а також «Біологія і лабораторна діагностика». На кафедрі працюють 17 викладачів. Три доктори наук, професори, ще 13 кандидатів наук.
За словами завкафедрою Мирослави Миленької, біологія на Прикарпатті «відбулась» завдяки ініціативності та авторитету першого керівника кафедри – професора Василя Парпана. Більше того, вона стала колискою для видатних біологів і суміжних напрямків.
У суспільстві досі є міф про те, що екологія – це щось відірване від реальності, – говорить Мирослава Миленька. – Але перш за все це перспективна, потрібна й дуже прибуткова галузь, приваблива для інвестицій. Ми готуємо фахівців для держуправління, для міжнародних структур. Вони пишуть закони, розробляють стратегії, працюють у сфері контролю, менеджменту й аудиту. Крім того, звісно, стоять на варті збереження автентичності унікальних природних комплексів рідної землі.
За межами системи
Тут завжди намагалися організувати роботу так, щоб наука працювала не тільки заради свого розвитку, але й вирішувала реальні проблеми. Тому студенти кафедри мають змогу стажуватися практично в усіх природоохоронних структурах області та України.
Серед науково-прикладних доробків – проєкт зведеної схеми формування екологічної мережі України. Цей документ визначає пріоритети та основи формування, збереження й використання природно-заповідного фонду України: понад 8000 об’єктів загальною площею близько 3,3 млн га. Над цим замовленням Мінекології науковці кафедри працювали два роки.
У співпраці з Мінприроди розробили проєкт нової редакції так званого Літопису природи. Для України це основний документ щодо об’єктів природно-заповідного фонду – 19 природних і чотири біосферних заповідників, 49 нацпарків.
Одним із методів дослідження середовища є екологічний моніторинг.
За словами Мирослави Миленької, працівники кафедри займаються екологічною оцінкою довкілля, будують моделі, аби побачити, як розвиватиметься ситуація.
Нам вдалося вийти за доволі вузькі межі усталеної системи моніторингу, – говорить завкафедрою. – Багато працювали над пошуком альтернативних шляхів оцінки. Формування висновків на основі виключно результатів хіміко-аналітичних досліджень ґрунту, води й повітря є неправильним з біологічної точки зору. Адже інколи забруднювачі навіть у невисоких концентраціях можуть зумовлювати значний ефект у результаті сумації впливу. А при альтернативному підході в якості сенсора використовується живий організм, здатний відображати все, що відбувається в довкіллі, через зміни своїх життєвих параметрів.
Біомоніторинг науковці кафедри вже багато років проводять в околі впливу ключових техногенних об’єктів Прикарпаття: Бурштинської ТЕС, ПрАТ «Івано-Франківськцемент», Калуського промислового вузла.
Також на кафедрі розвивається ліхеноідикаційний підхід, який базується на спостереженні за лишайниками. Ці унікальні організми є надчутливими «атмосферними сенсорами». Їх неможливо зустріти на території, яка піддається наднормовому екологічному навантаженню. В особливо критичних ситуаціях навіть розвивається так звана «лишайникова пустеля».
Календар для чутливих
Одним із унікальних наукових напрямів роботи кафедри є аеропалінологічний – тобто, дослідження пилку та спор, якими наповнене повітря.
Якщо коротко, то це визначення складу пилку. Надзвичайно скрупульозна робота, яка вимагає щоденного обліку. В результаті вчені отримують інформацію про кількісний і якісний склад пилку, про вплив на нього метеоумов, а головне – мають змогу будувати календарі пилкування. Цей напрямок на кафедрі курує Галина Мельниченко.
Ми бачимо, коли починають з’являтися перші зерна алергенних рослин, коли їхня концентрація сягає піку, які природні умови сприяють формуванню найбільш небезпечної алергенної ситуації, – розповідає Галина Мельниченко. – Цікаво, що перші зерна пилку в повітрі з’являються задовго до цвітіння рослин у місті (як наслідок міграції повітря з більш теплих регіонів). Також констатуємо наявність пилку таких видів, які ще п’ять років тому для нас були нехарактерні. Та ж амброзія, що раніше вважалася проблемою більше сходу й центру України, нині активно пилує у Франківську.
Ці дослідження у світі давно стали нормою, і нині науковці ПНУ мріють про включення їхнього моніторингового поста до Європейської аероалергенної мережі (European Aeroallergen Network – EAN).
Адже за показниками захворюваності населення на пилкову алергію (поліноз) Україна посідає в Європі одне з чільних місць.
А отримані календарі пилкування є передумовою профілактики алергічних захворювань і попередження загострення аероалергенної ситуації.
Ми сьогодні активно працюємо над створенням такого електронного календаря пилкування. Він уже в розробці, – додає Мирослава Миленька. – Плануємо запустити онлайн-платформу. Медики зможуть виявляти алергени і встановлювати причини між проявами хвороби та цвітінням. Буде користь і для туристів – чутливі групи людей зможуть планувати собі поїздки, маючи змогу уникати контакту з пилком.
Ще однією актуальною темою, якою займається кафедра, є вивчення чужорідних видів, які все більше захоплюють Прикарпаття. Це види, які були занесені на певну територію, «поводять» себе агресивно, тож є фактором біологічної небезпеки. Наприклад, борщівник Сосновського, амброзія полинолиста, золотарник канадський та інші, а також рудий іспанський слизняк, самшитова вогнівка тощо. На Прикарпатті вони не мають природних ворогів, часто мутують, набирають різних форм і є проблемою не лише для населення, а й для сільського і садово-паркового господарства.
Амбітним проєктом, над яким почали роботу працівники кафедри, зокрема доценти Віктор Шпарик, Андрій Заморока та Надія Різничук, є створення бази даних поширення інвазійних видів, яка б працювала онлайн та якою могли б користуватися всі охочі.
Мекка для Європи
Ще один напрям досліджень, до якого готові науковці кафедри біології та екології ПНУ, є фоновий моніторинг. Це – комплексна система спостережень на територіях, що не піддаються точковому екологічному впливу, а тому можуть характеризувати глобальні чи макрорегіональні зміни. Йдеться про зміну клімату, транскордонні переноси забруднювачів тощо.
Свого роду Меккою фонового моніторингу для всієї Східної Європи може стати міжнародний науковий центр «Обсерваторія», що на Чорногірському хребті. Через особливості розташування там можна проводити цілий комплекс досліджень, надзвичайно важливих для багатьох європейських країн.
В принципі, кожен із напрямків роботи, якою займаються науковці кафедри біології та екології ПНУ, вартий окремої розповіді. Адже екологічні проблеми сьогодні стають все більш актуальними. Забруднення світового океану, танення льодовиків, тотальне потепління. І це вже не така й далека річ, яка нас нібито не стосується.
Аби не ходити далеко – Івано-Франківськ вже стоїть на порозі екологічного лиха.
За кілька кілометрів від міста переповнений сміттєвий полігон. У грудні минулого року на підприємстві заявили, що припиняють прийом сміття від навколишніх громад, бо складати відходи вже нікуди, а переробляти їх немає можливості.
Хоча, кажуть на кафедрі біології та екології, вихід є. Так, доцент Віктор Шпарик працює над проєктом з утилізації та переробки органічних відходів з використанням комах. Є кілька унікальних видів, які поглинають більшість органічних відходів. Далі біомасу можна переробляти у добавки та корми для птахоферм чи рибних господарств.
Отже, усе можливо. Особливо якщо структури, від яких залежить реалізація подібних проєктів, готові дослухатися до голосу науки.
Автор: Володимир Гарматюк
Comments are closed.