Завершується епопея з ЗНО – його не відмінили, організували нормально, наскільки було можливо в умовах карантину. Хоча кількість випускників, які прийшли на ЗНО, порівняно з попередніми роками, зменшилась.
Додались і стихійні лиха – десь повені, десь – пожежі, пише Максим Карпаш у Репортері.
Більшість випускників шкіл зараз стоять перед вибором, куди ж подавати свої документи, які пріоритети розставляти й узагалі – що робити далі. Звісно, є ті, хто вже давно визначився і точно знає, в якому університеті хоче здобувати вищу освіту. Та будьмо відверті, людина часто робить вибір в останній момент, і результати можуть бути непередбачуваними. Механіка формування та здійснення вибору у таких ситуаціях є предметом дослідження цілої галузі – поведінкової економіки. Отже, вибір все одно слід робити ще дуже багатьом.
Дозволю собі надати кілька орієнтирів, на які слід звертати увагу.
Вища освіта в Україні, зокрема університети мають три величезні завдання – освітня, наукова й соціальна діяльність.
На перший погляд, може здатися, що освітня є ключовою. Саме так і було ще 20-30 років тому – випускники університетів фактично залишалися працювати в отриманій професії протягом дуже довгого часу. Але такий підхід давно в минулому: ми вчимося і будемо вчитися впродовж усього життя, змінювати професії, роботодавців, відкривати власні справи, наймати інших тощо. А це означає, що нам доведеться вертатись за новими знаннями. Для університетів це формує нові виклики щодо оновлення змісту освіти на підставі найновіших досліджень, появу навиків взаємодії з суспільством. Далеко не всі українські виші до такого готові.
Скористаюсь термінологією Михайла Винницького, викладача Львівської бізнес школи УКУ та Києво-Могилянської академії щодо опису цих трьох складових: аудиторія, лабораторія, бутафорія.
Вступ з’їхав на місяць. Що змінилось та як подавати документи до франківських вишів
«Аудиторія» означає, що університет повинен надавати і надає якісні освітні послуги, випускники й роботодавці задоволені, в аудиторіях комфортно та приємно перебувати, в тому числі, враховуючи персоналії самих викладачів, до яких хочеться йти на заняття. Зрозуміти, чи є в університеті «аудиторія», можна за відгуками працедавців, випускників, результатами державної акредитації, а також за кількістю вступників.
«Лабораторія» – це ознака активної наукової роботи, наявність інфраструктури для досліджень, різні форми взаємодії з закордонними партнерами, компаніями та органами влади різних рівнів. Це можна оцінити за місцем університету в рейтингах науково-метричних публікацій (Scopus, Web of Science), міжнародними та українськими відзнаками та преміями, міжнародними проектами, інформацією про наявне наукове обладнання тощо.
«Бутафорія» – у формулюванні Михайла Винницького, мовить до нас про наявність в університеті екосистеми, спільноти вчених, викладачів і студентів, зв’язків із громадою тощо. Для мене це означає ще й виконання університетом соціальних функцій – волонтерські проекти, робота із соціально-вразливими групами, органами влади та місцевого самоврядування тощо. Це можна оцінити за повідомленнями у ЗМІ, експертними думками, за атмосферою в кампусі, а також за використанням символіки університету студентами.
Щиро сподіваюсь, що допоміг. У будь-якому разі вибір має бути дуже свідомим. Це ж чотири роки вашого життя, врешті-решт!
Максим Карпаш, професор ІФНТУНГ
Comments are closed.