Газета Люди

Легенди Станиславова. Обряд ініціації

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Нещодавно моя колекція анекдотів із місцевою пропискою поповнилася черговою байкою, пише Іван Бондарев у “Репортері”.

Приїхали якось до Франківська два товариші з далекого карпатського села. І щойно вийшли на стометрівку, як побачили односельця, який перебрався до міста ще кілька років тому. Хлопаки зраділи знайомій людині у незнайомому місті та й кинулися як до рідного:

– Привіт, Василю!

Але той скривився, і крізь зуби буркнув:

– Привіт, лохи!

Друзі не на жарт образились:

– Василю, та ми ж з одного села, разом горілку пили, до дівчат бігали. Ми у місті вперше, тож підкажи, що треба зробити, аби не бути лохом.

– Для цього треба стрибнути з ратуші, – промовив колега і пішов собі.

Трохи потинявшись центром, хлопці знай­шли площу Ринок, придбали два квитки на оглядовий майданчик, вилізли туди і обомліли – як не як, а до землі 40 метрів! Один був ніби сміливішим, переліз через захисне скло, але стрибнути все не наважувався. Тоді приятель, легенько так, підштовхнув його у спину…

Після недовгого польоту хлопчина гепнувся на встелений руберойдом дашок першого поверху. Порухав руками, ногами – ніби нічого не зламано. А його друг з майданчика кричить:

– Іване, ти як там, живий?

А Іван піднявся, обтрусився, і гордо відповів:

– Я з лохами не говорю!

Читайте «Репортер» у Telegram та Instagram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні