Івано-Франківщина – єдина з прикордонних областей України, яка не має міжнародного пункту переходу через державний кордон.
Говорять про цей перехід вже понад 20 років, але далі пишних розмов справа не пішла. Чому? Розбирався «Репортер».
Угода – не аргумент
Ще 29 березня 2008 року в Івано-Франківську тодішній голова облдержадміністрації Микола Палійчук та голова повітової ради Марамурешу (Румунія) Марінел Ковач підписали угоду про співробітництво. Документ мав стати основою «ефективної та сталої співпраці шляхом встановлення побратимських взаємин». Якщо ж людської мовою, то сторони зобов’язалися реалізовувати спільні проєкти, посилювати економічні зв’язки та час від часу приймати в себе делегації.
«Угода укладається на невизначений термін та набирає чинності з дати підписання», – йдеться в тексті.
Згадали про цю угоду через два роки. 12 травня 2010 року голова Івано-Франківської ОДА, на той час уже Михайло Вишиванюк, і голова повітової ради того ж Марамурешу Мірча Мам у місті Бая-Маре підписали ще один документ – протокол доповнень до угоди. Там вже йшлося про більш конкретні домовленості. Зокрема, про відкриття міжнародного пункту переходу через українсько-румунський державний кордон Шибене – Поєніле-де-Суб-Мунте. Крім того, протокол передбачав створення регіональних економічних представництв на партнерських умовах. Але протягом двох років усі домовленості звелися до обміну делегаціями і так званими культурними десантами.
Справа трохи зрушила з місця у 2012, коли ГО «Агентство з розвитку приватної ініціативи» взялося реалізовувати проєкт «Місцевий розвиток та передумови відкриття пункту пропуску та будівництва автодороги через румунсько-український державний кордон…». Івано-Франківська ОДА разом з ГО «Туристична асоціація Івано-Франківщини» були партнерами з цього проєкту. За кошти ЄС, в рамках програми прикордонного співробітництва «Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна», була розроблена проєктно-кошторисна документація на будівництво дороги Ільці – Явірник (саме так нині називається село, де розташована прикордонна застава «Шибене») й на спорудження самого пункту пропуску. Відтак, дорога на той час мала обійтися у 68 млн євро, а пункт пропуску – 3 млн євро.
Але про це, мабуть, ніхто б вже й не згадав, якби минулого тижня на Прикарпаття не приїхала делегація з Румунії. І то не просто так, а підписати резолюцію.
«Визнати відкриття міжнародного пункту пропуску доцільним і потрібним заходом, що матиме важливе значення для активізації та поглиблення економічних, культурних, політичних зв’язків між Україною та Румунією, між Івано-Франківською областю та повітом Марамуреш, а також контактів між місцевими громадами, організаціями та громадянами», – йдеться в документі.
Вплинула війна
За словами голови «Туристичної асоціації Івано-Франківщини» Оксани Федорович, відкриття пункту пропуску Шибене – Поєніле-де-Суб-Мунте опрацьовують щонайменше 24 роки.
«Перші кроки були зроблені ще у 1995 році, коли облавтодор виготовив перші передпроєктні рішення щодо будівництва дороги до застави, – розповідає Федорович. – Але поки в нас це питання обговорювали, в інших областях робили. Наприклад, у Закарпатті на українсько-румунському кордоні є два пункти пропуску – «Дякове» й «Солотвино».
Надія, що проєкт таки реалізують, з’явилася, коли уряд схвалив зміни до Державної цільової соціальної програми розвитку в Україні спортивної та туристичної інфраструктури у 2011-2022 роках. Там передбачили 680 млн грн на будівництва пункту пропуску та 27 млн грн на дорогу.
«На жаль, через війну на Донбасі у 2015 році програму скасували, адже з’явилися актуальніші питання, які потребували державного фінансування, – каже Оксана Федорович. – Більше того, ми втратили усі попередні напрацювання. Бо ж змінилися ціни, кошторис потребує оновлення».
Разом з тим, на її переконання, відкриття цього пункту пропуску має для Івано-Франківщини стратегічне значення.
«За нашими розрахунками, станом на 2015 рік, після будівництва дороги та відкриття пункту пропуску, за п’ять років область могла б отримати щонайменше 330 млн євро у вигляді капітальних вкладень, – пояснює Оксана Федорович. – Крім того, по той бік державного кордону, в повіті Марамуреш, проживає понад 36 тисяч етнічних українців, які до цього часу зберегли українську мову та національні традиції. Відповідно, пункт пропуску сприяв би зміцненню української діаспори в Румунії».
Просили підтримати
Як каже заступник голови Івано-Франківської ОДА Дмитро Романюк, після 2014 року роботу над проєктом ніхто не припиняв. Мовляв, до центральної влади неодноразово відправляли листи з проханням підтримати задум. Власне й останню зустріч з румунами організували лише для того, аби нагадати про себе.
«Це була перша зустріч такого формату, – розповідає Дмитро Романюк. – Ініціаторами були територіальні громади, яких розділяє кордон. Задум – дати сигнал органам державної влади, що є запит на розвиток малого прикордонного руху. Тобто ця зустріч мала швидше символічний характер».
На сьогоднішній день проектно-кошторисна документація з будівництва дороги Ільці-Явірник перебуває на експертизі в ДП «Укрдержбудекспертиза». Якщо ж з’являться кошти, то можна буде братися за виготовлення одностайного робочого проєкту будівництва пункту пропуску. За останніми підрахунками на це треба 982,9 млн грн.
«Будь-які проєкти, які можуть бути корисні області, ми стараємось підтримувати та реалізовувати. Цей проєкт не є винятком, – каже Романюк. – Однак є вимоги ЄС до облаштування таких територій. Ми свого часу отримали лист від румунської сторони про те, що у них наразі немає ресурсів на облаштування пункту пропуску з їхнього боку. А ми, зі свого боку, не можемо вкладати гроші в інфраструктуру, аби вона просто була».
Тепер надія на президента
Хоча може здатися, що саме Україна гальмує будівництво прикордонного переходу, насправді це не так. З нашого боку якраз усе гаразд, а от румунська сторона, виглядає, у цьому не надто зацікавлена. Наприклад у відповідь на листи облдержадміністрації пишуть, що не мають грошей. А у своїх відповідях до українського МЗС наголошують, що для них у будівництві прикордонних переходів пріоритетною є Буковина.
Частково це правда, адже саме в Чернівецькій та Закарпатській областях є румунські громади. Натомість у Рущанській долині, яка межує з Івано-Франківщиною, мешкають українські гуцули. Дуже часто це родини, штучно розділені десятки років тому. Тож це питання винятково політичне.
Однак не лише в румунах проблема. Категорично проти проєкту виступила Польща, адже він зачепив плани поляків щодо будівництва міжнародної автостради Via Carpathia, яка має об’єднати сім країн – Литву, Польщу, Словаччину, Угорщину, Румунію, Болгарію та Грецію. Іде вона якраз уздовж українського кордону, та, на жаль, в обхід України. Будівництво траси Via Carpathia розпочалося у 2016 році і має завершитись до 2025.
Зараз на Прикарпатті покладаються на більшу активність з боку Кабміну та Президента України. Обіцяють сприяти і нардепи Івано-Франківщини. Але поки що все це – лише слова і папери.
Авторка: Ірина Гаврилюк
Газета «Репортер» з 1 липня по 30 листопада 2019 року бере участь у проєкті «Просування реформ в регіони» за сприяння Європейського Союзу, який реалізується Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій та «Європейською правдою». Окремі думки, висловлені у статтях, підготовлених в рамках проекту, є особистою позицією авторів газети і жодним чином не відображають точку зору Європейського Союзу.
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.