Газета Культура Люди Фото

Говорить і показує Крим. Як Франківськ прийняв триденний фестиваль АртПоля (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Минулих вихідних Франківськ прийняв триденний проєкт агенції АртПоле «Крим. Третій вимір». На різних локаціях митці через музику та аудіовізуальні інсталяції передавали свої рефлексії на тему Криму.

До цього проєкт побував у Каланчаці, Херсоні та Києві. Франківськ – найзахідніша точка, пише Репортер.

Рослини та хвилі

Розпочали «Крим.Третій вимір» у галереї «Асортиментна кімната» показом аудіовізуального твору «Ніхто не острів». Відео представили мінський саундартист SK.EIN Сергій Кравченко і мультидисцип­лінарна художниця Оля Михайлюк, авторка усього проєкту.

У кадрі на вітрі колишуться польові рослини, хлюпочуть морські хвилі, сходить та сідає сонце. Звуки моря, вітру, шум трави перемішані з електронними мотивами та кримськими мелодіями. Весь матеріал відзняли з найближчого до Криму місця материкової України – за 30 км від півострова.

Звуки природи, що склали основу композицій, записували у селищі Хорли, що на невеликому півострові Гіркий кут. За формою він дуже схожий з Кримом. Кримські мелодії записали у столиці з музикантами із Києва, Маріуполя, Стамбула. Мустафа Кизилделі грає на багламі, Сурен Восканян на дудуці, Андрій Левченко на бубоні, Рустем Асанов – на скрипці.

«Хорли – це така мініатюра Криму, але зовсім на нього не схожа. Там я записував природні шуми – вітер, траву, воду. А почалося все з відео Олі Михайлюк», – говорить Сергій Кравченко.

Оля знімала відео для твору поряд з Каланчаком. Там вона шукала рослини, які є і в Криму, і на материку.

«Десь там за морем – Крим. Усе знято з однієї точки. Я шукала рослини, які нас поєднують, як і ці хвилі, – каже Ольга Михайлюк. – Крим завжди був на мапі «АртПоля». Кримська програма була в Унежі. А у 2011 році ми робили «АртПоле – Крим» недалеко від Бахчисараю, на Чуфут Кале. Хотіли розвивати цю історію, але у 2014 році все несподівано закінчилося. Ми планували восени провести фестиваль, але змушені були робити його в Одесі, в іншому форматі, назвали «АртПоле – про Крим». На жаль, досі триває історія «про…» і вона оформлюється у різні проєкти та висловлення».

Зв’язки та відповіді

Головні куратори франківської програми – авторка проєкту Оля Михайлюк і художник Ярема Стецик. Основним зав­данням вони називають налагодження зв’язків між тими, хто виїхав з півострова, хто там залишився, а також усіма готовими шукати спільну відповідь на кримське питання. Кажуть, у Франківську є розуміння теми й відчуття, що тут можна взаємодіяти, складати ці пазли.

«У березні 2014 року я також була в Криму, бачила, що відбувається, робила цикл документальних інтерв’ю. Тоді у нас виникла акція «Наші гранати мирні», бо гранат був символом нашого фестивалю, – розповідає Оля Михайлюк. – Акцію підтримали художники й музиканти з різних точок України та Європи. Однією з них став і Франківськ – це для нас було дуже важливо. Тут є розуміння, є запрошення до спільної рефлексії та співпраці».

Тоді акцію провели музиканти Ярема Стецик та Федот (Андрій Федотов) у Центрі сучасного мистецтва на вулиці Шевченка.

«Цей проєкт є спробою мистецької рефлексії на тему того, що означає для нас Крим. Він – про взаємозв’язки, наскільки цей зв’язок існує, який він, як змінився за ці роки не в політичній, а саме в мистецькій площині», – говорить Альона Каравай, засновниця івент-агенції Proto produkciia, яка є одним із франківських партнерів проєкту.

Окрім «Асортиментної кімнати», локаціями фесту стали «Підземний перехід «Ваґабундо» і галерея та простір Промприлад.Реновація. У «Ваґабундо» презентували музично-візуальну співпрацю на тему Криму місцевих та кримських музикантів в супроводі vj-групи CUBE. Ця програма створювалася уже у Франківську в ході дев’ятигодинної репетиції. Долучитися могли всі охочі. В результаті вдалося поєднати електронну музику, мелодії дудуку та цимбалів, зображення степу, кримськотатарської кераміки та старі фото кримських татар.

«У Ваґабундо ми знайшли щось надзвичайно цікаве у візуальному сенсі. Я дуже рада роботі з VJ Group Cube. Проєкт матиме продовження – ми натхненні цією взаємодією», – говорить Оля Михайлюк.

Запис аудіовізуального експерименту з «Ваґабундо» можна переглянути на Youtube-каналі агенції «АртПоле».

Далі буде

Третій день проєкту пройшов на Пром­приладі. У галереї художник Рустем Скибін представив інсталяцію «Хайтарма. Повернення», яку спільно з гостями виставки доповнили витинанками та колажами на тему Криму.

Рустем Скибін та Ярема Стецик запросили усіх охочих до спільного розписування ролетної тканини.

«Ця співпраця невипадкова. Ярема Стецик і Рустем Скибін знайомі не один рік. Ідея поєднати кримськотатарські та гуцульські орнаменти виникла ще у 2014 році, коли ми шукали вихід з глухих кутів цієї ситуації, – каже Оля Михайлюк. – Ярема був і на зустрічі «АтрПоле – про Крим» в Одесі. З того часу ми мріяли про таку зустріч і поєднання орнаментів».

«Одна з головних тем нашого проєкту – це взаємодія та взаємовплив наших двох культур – знайомство з ними. І орнаментика, на мій погляд, є одним із таких найбільш яскравих сегментів, що представляє картинку про народ, – говорить Рустем Скибін. – Риби – міжконфесійний символ багатьох народів, що символізує добро, багатство, а карпатська зірка – як ціль, прагнення до справедливості, демократії, правди. Ми обов’язково у кожному місці шукаємо форму та гармонійну подачу. Я одразу побачив, що тут має бути конт­растно, виразно, але не яскраво. У Херсоні, наприклад, була біла тканина. На ній робили монотипію – довільний кольоровий орнамент відбили на нижню тканину, вийшло два полотна та два відбитки».

Усі, хто прийшов до галереї, – художники, гості, діти – писали чи малювали свої побажання на фрагментах витинанки, яку створював Рустем. Результати спільної творчості будуть у галереї Промприладу протягом трьох тижнів. Потім їх можуть передати в інші простори та галереї.

А завершили день гучною вечіркою «Пенсії» для вакцинованих на тому ж Промприладі.

«Коли ми тут, в Унежі, робили «АртПоле», кримська програма була доволі екзотичною. Точно так виглядав і гуцульський гурт у Криму, хоча ми живемо в одній країні. А якби це частіше траплялося, можливо, було б і це усвідомлення однієї території. Треба зараз спілкуватися, шукати спільне десь в орнаментах, мелодіях, – говорить Оля Михайлюк. – Хотілося б, щоб матеріали, які записані у Франківську, побачили і в Криму. Це важливо для тих людей, які на цей матеріал з материка чекають. У Києві та Франківську ми зустріли дуже цікавих людей і хотілось би поєднати київський, франківський та кримський колективи. Мені хочеться, щоб це далі розвивалося як великий проєкт».

Авторка: Ольга Суровська
Читайте «Репортер» у Telegram та Instagram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні