Газета Люди

Франківський готельєр Мирослав Бойко став “людиною тижня”

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Цього разу в постійній рубриці Репортера – найвідоміший (без жартів) готельєр Івано-Франківська. Мирослава Бойка та його фірму «Надія» знають добре. Непоганий готель, смачні торти й ковбаси, пристойна турфірма, благодійні програми… Але при цьому, якщо десь у розмові про архітектуру Франківська згадати Бойка, то недурні люди зазвичай кривляться. Чому?

Та бо щоразу, коли Мирослав Бойко торкається міського простору, виникає скандал і залишається неприємний присмак. Цього тижня – скандал з колонадою готелю «Дністер», пише Репортер.

Мирослав Бойко

Уже ж були два з гаком зайвих поверхи в будинку біля ратуші (площа Ринок, 1). Нині воно майже забулося. А той новобуд став прецедентом і «зламав» цілий історичний квартал. Тепер, якщо він там уже височіє, хто врятує сусідні пам’ятки? До речі, двох уже нема.

Звісно, не лише Мирослав Бойко порушив архітектурні норми на площі Ринок, бо з іншого боку є «Легенда», але його це не виправдовує. Нікого не виправдовує те, що хтось робить ще гірше.

Рівно три роки тому була ціла історія з літником на свіжовідремонтованій Тринітарській – з іншого боку цього ж будинку. Тоді майданчик «Делікатесу» майже повністю перегородив вулицю. І на це був дозвіл, а надав його «безкомпромісний» франківський виконком. І якби не Мирослав Федорків, який тоді керував відділом дорожньої інфраструктури і підняв серйозний галас, то так би все й лишилося. Великої перемоги місто не отримало, але літник трохи посунули до стіни.

І от тепер – «Дністер». Тут Мирослав Бойко мав шанс стати героєм-рятівником. Але не став.

Йому простили б усе минуле і навіть майбутнє, але – ні. Напевно, просто не звик. Якщо роками в обхід правил, норм і законів вдавалося продавлювати і владу, і громаду, то з чого б це раптом зараз?

Репортер ще у 2017 році писав про порушення – добудову нагорі готелю. Держархбудконтроль щось призупинив, оштрафував, і реконструкцію продовжили (най шляк трафить кожного, хто назве це реставрацією). Далі була інша вежа, інший колір фасаду, інший дах… Були розмови й про остаточну «приватизацію» колонади – у «Надії» називали це плітками недоброзичливців. І от «ніколи так не було й тепер знову»: колони таки вирішили засклити. Чи будуть там крамнички-бутіки, чи столики від кафе, яка різниця – соцмережі вибухнули гнівом.

Представники «Надії» відповіли на це просто. На одному з сайтів, які в мережі називають зливними бачками, розмістили статтю, де назвали «Дністер» найкращим прикладом «бажання відновити спадщину минулого та переосмислити її по-новому». Потім там же з’явився ще один подібний «продукт», а наостанок – відеоролик, де відомі й не дуже франківці співали дифірамби реконструкторам готелю. У соцмережах це все супроводжувалося захопленими коментарями працівників «Надії» та інших дотичних людей.

Загалом виглядало цинічно, ефект зворотній, певно, вирішили бісеру не метати, бо ж перед ким?

Мер Марцінків з цього приводу повідомив, що місто, можливо (оце дуже важливе слово!), подаватиме до суду і наказав створити комісію для перевірки. Зібрали команду з восьми посадовців. Поважні чоловіки двічі намагалися потрапити на об’єкт, але їх туди не пустили. І це при тому, що стаття 9 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачає, що уповноважені на те люди мають «право безумовного доступу».

Комісія поліцію не викликала й тихо пішла. Мирослав Бойко повідомив, що його нема в місті та запросив їх на четвер, 1 квітня, обіцяв показати всі папери. Може, й пожартував до Дня сміху, тут йому теж ніхто не заборонить.

Чим усе закінчиться, наразі сказати складно. Те, що замість реставрації пам’ятки, як того вимагає закон, місто отримало реконструкцію, вже сумно. Переробляти, звісно, ніхто не буде. Та хоча б колонаду місто відстояти мусить.

Хто винен? Дуже просто – крім Мирослава Бойка, кожен чиновник, що мав лягати кістками, а натомість прикрив очі невідомо чим.
  • Володимир Федорак, начальник управління культури ІФ ОДА.
  • Андрій Давидюк, завідувач сектору з питань охорони культурної спадщини у тому ж управлінні.
  • Орест Кошик, директор міського департаменту архітектури.
  • Ігор Мусіловський, головний архітектор міста.
  • Володимир Ідак, головний спеціаліст відділу охорони культурної спадщини департаменту архітектури.
  • Руслан Марцінків, мер Івано-Франківська (бо ж хто тут голова?).

Комісія чи навіть суд, якщо він буде, навряд справляться з наразі небаченими паперами Мирослава Бойка. Він у такий футбол виграє регулярно. Та й опоненти грають явно без мотивації, як мокре горить. Але, на думку «Репортера», є цікавіший спосіб.

Івано-Франківськ, готель "Дністер"
Фото Володимира Подсєкіна

Уся ця перебудова історичного готелю явно робилася для отримання відповідної зірковості. Чотирьох або п’яти, наразі нам невідомо, як невідомий і архітектор реконструкції, але менше з тим. Присвоює ті зірки відповідна комісія у Державному агентстві з розвитку туризму (ДАРТ). І небайдужі франківські чиновники – мер, архітектори, охоронці спадщини – могли б написати туди своєрідну скаргу-звернення.

Від активістів таке вагомим не буде, краще ініціювати від влади. І навряд комісія не зверне уваги на подіб­ний папір. А вже під ним, якщо треба, підпишуться, напевно, всі обурені – активісти, журналісти, архітектори, художники – тобто ті, хто гавкає на бульдозер навіть тоді, коли той називає себе караваном.

Може, й смішна ідея, але не смішніша, ніж запросити перевіряльників на 1 квітня.

До теми. Офіційний коментар

Цей текст «Репортеру» надіслав директор з маркетингу ТОВ «Надія» Роман Король. Публікуємо без редагування.

Яка доля тротуару?

Від початку існування дана споруда була готелем, а отже – громадським місцем, створеним для мешканців і туристів.

Вулиця Шевченка, разом з існуючим тротуаром (який через ремонтні роботи і техніку безпеки поки що частково загороджений) залишається на місці, по ній й надалі будуть ходити люди, а по дорозі їздити автівки.

Кілька місць для паркування біля будівлі на даний момент використовуються для будівельного транспорту Дністра і Народного Дому, в якому теж проводяться ремонтні роботи. У цілях безпеки перехожих, парковка огороджена. Після завершення робіт огорожа демонтується. Все залишилось на своїх місцях і найближчим часом стане доступним для містян.

Що буде з колонами?

Колони стоять і стоятимуть надалі.

У той же час цікаве вирішення холу передбачає суцільні інсталяції зі скла, повну прозорість та відкритість, яка дає можливість розширити просторову уяву відвідувачам, подарувати новий досвід сприйняття міста. Розчинити перешкоди між будівлею та вируючим життям вулиць.

Гості та мешканці зможуть потрапити до холу з різних сторін, сховатися від непогоди, присісти на місця для відпочинку, поспілкуватись і т. д.

У холі сучасного готелю, крім рецепції, повинен бути простір для пересування одночасно 50 гостей, ліфти та туалетні кімнати, в тому числі для людей з обмеженими можливостями. Це вимога часу XXI століття.

У готелі планується галерея сучасного мистецтва, яка буде доповнюватись експонатами давніх епох життя міста.

Кажуть, ви не впустили комісію на будову

У місті діє червона зона і на об’єкті нікого не було. Тим паче офіційного попередження про перший візит ми не отримували. Прочитали про це вже в соцмережах.

На вихідних ми тричі телефонували голові комісії, двічі писали йому у вайбер. Ми готові до перевірки і повідомили, що до четверга власників будівлі не буде в місті. Проте, голова комісії не відповідав на дзвінки і не відписав на повідомлення.

Всі дозвільні документи по проекту у нас є. Земля під готелем знаходиться в приватній власності. Тимчасові риштування скоро знімуться, ми вибачаємось за незручності, які затягнулись через пандемію.

Дякуємо всім мешканцям за розуміння і підтримку. Для нас вона дуже цінна і додає відповідальності.

Читайте «Репортер» у Telegram та Instagram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні