Надавати першу медичну допомогу під час бойових дій – вміння, яке стало зараз актуальним. Звісно, кожен надіється, що особисто йому це не знадобиться. Але краще підготуватися.
Уже не перший тиждень у франківському медуніверситеті навчають надавати домедичну допомогу, пише Репортер.
Одноденні тренінги організовує науково-дослідницький простір Seb&Co. Спочатку лекцію веде професор Вадим Сулима – доктор медичних наук, завідувач кафедри травматології й ортопедії медуніверситету. Далі – практичний тренінг з інструкторами з Пласту.
Вадим Сулима проводить тренінги як для медиків, військових та тероборони, так і для простих мешканців. На них можна навчитися накладати джгут, робити перев’язку, перевіряти, чи не пошкоджені органи дихання та інше. Ось кілька цитат з його лекції.
Про причини смерті під час бойових дій
Загалом, 80% поранень – це мінно-вибухова дія. Ми чуємо, як летить ракета, ми чуємо сигнал повітряної тривоги, ракета десь руйнує і пересічна людина залишається у зоні прямої загрози. Або, якщо це бойові дії, де свистять кулі.
До 80% загиблих [на війні] – це критична кровотеча. Далі йде порушення поступлення повітря в легені. Третя причина смерті – це дихання. Вона зумовлена дуже простим фактором: якщо наша грудна клітка пробита або зовні або зсередини. Далі йде порушення кровообігу, тому що це стан шоку, а потім – гіпотермія.
Про особисту безпеку
Червона зона (де йдуть безпосередні бойові дії – авт.) – це дуже небезпечна ділянка. Треба однозначно зважати на безпечність особисто для вас, бо ви є носіями медичної інформації, ви можете багато зробити. Тому шукайте укриття чи прикриття. Що тоді робити? Побіжите до постраждалого – будете наступним. Натомість просіть його, щоб він повз до вас. Тільки таким чином ви можете надати допомогу. Ні в якому разі не наближайтеся, якщо це небезпечно для вас.
Знаєте, як говорять: війна закінчується, а гепатит С – ні. Тому шукайте рукавички – будь-які, це ваша безпека. Поставте їх собі в одну кишеньку. Вони займають мало місця.
У першу чергу треба оцінити власну безпеку. Наприклад, якщо це тероборонівець і у нього з собою пістолет. Він може бути при свідомості й у темряві не розібрати, чому ви йому робите боляче. Тому, зброю – вбік.
Про зупинку кровотечі
Ще у кишеньку поставте просту тиснучу пов’язку. Можна просто затиснути рану рукою в рукавичці – поки будете тримати, кровотечі немає. Але тільки ви руку забираєте, далі продовжується кровотеча. Тому просте притискання – неефективне. Але в червоній зоні – це одна з найкращих методик. Якщо є бинт – добре, він може знадобитися. Та бинтом тиснути, ще й якщо через одяг, важко. Тому на першому місці – тиснуча пов’язка.
Ви побачите волонтерські джгути. Не беріть їх, вони рвуться. Ми перепробували практично всі джгути, які волонтери зробили в Івано-Франківську й області. Ми спеціально зробили стенд. Поки воно не сертифіковане – не беріть, бо якщо рветься – це чиєсь життя. Я кричу: зупиніться, не робіть, поки ми не відтестуємо. Разом з університетом нафти і газу ми зробили установку, щоб тестувати.
Безпека та інтеграція. Як у Франківську 35 ГО об‘єдналися у дієвий волонтерський штаб
Хтось кричить: допоможіть, мою ногу притиснуло. Будь-яка людина у цьому випадку побіжить звільняти. Ви піднімаєте цей блок, ставите збоку, а люди вмерла. І ви не можете зрозуміти, чому. Не кидайтеся одразу піднімати, це людський фактор і він має бути зупинений. Спочатку треба накласти джгут в корені кінцівки – якщо придавило кінцівку. Людина буде з вами сваритися, але ви все одно ставите джгут.
Про те, кому в першу чергу надавати допомогу
Спершу ви шукаєте дитину з небезпечним станом. Якщо дитина в нормальному стані, а поряд хтось з критичною кровотечею, то звичайно, ви будете приділяти увагу йому. Але в іншому разі, на першому місці діти. Тому що у них всі органи й системи лабільні: швидко декомпенсують, швидко наступає погіршення стану. Але, якщо ви надасте допомогу дитині, вона дуже швидко адаптується до цієї ситуації. На другому місці – жінки, у яких видно, що вони вагітні. Тому що їх там двоє. А далі – всі решта.
Про те, що всім допомогти неможливо
Це не мирний час, коли швидка допомога з усіма засобами приїжджає, одразу п’ять людей, і всі знають, що робити. Це воєнний стан. І це люди з критичними станами. У вас у червоній зоні немає часу.
Кілька порад при наданні домедичної допомоги
Ви не можете нічого зробити, кулі свистять. А поранений є перед вами. Тоді не забудьте, відповзаючи від нього, повернути його на живіт. Для чого? Дуже просто: якщо він на спині, у нього може бути друга причина смерті (порушення поступлення повітря в легені – авт.). Ви не розбираєтеся – мертвий чи живий – просто повертаєте на спину. Він буде на животі, припиняться бойові дії, за ним прийдуть і можливо це його врятує.
Коли є вибух, люди відкривають рот, щоб не тріснули барабанні перетинки. Тоді багато речей потрапляє до рота. Треба його якось очистити. Своїм пальцем не можна: потерпілий у безсвідомому стані, але якщо прийде до свідомості, може відкусити. Тому треба це робити його пальцем. Він, як прийде до тями, себе вкусить і одразу відпустить.
При будь-якій травмі людина починає охолоджуватися. Практично у половини осіб, які мають пошкодження, температура тіла – 35 градусів. Запам’ятайте: холодна кров швидше тече. Тож, якщо людина охолоджується, це тільки сприяє внутрішній чи зовнішній кровотечі. Тому людину треба обігріти. Його треба не накрити, а закутати: підстелити щось під спину. Якщо є рятувальні ковдри – дуже добре. Немає – утепляєте.
Місяць війни. Як живе й бореться Україна та Прикарпаття (ФОТО)
Пити можна дати, але якщо у вас є підозра, що в потерпілого може щось бути з животом чи грудною кліткою – ніякого пиття. Якщо таки даєте, то не дуже холодну воду, бо інакше ви знову працюєте на гіпотермію (переохолодження – авт.).
Щоб запобігти переохолодженню, треба забрати потерпілого з землі на дерев’яну підлогу. Зняти мокрий одяг. Краще хай буде оголений, зверху огортаєте теплим.
Більше можна дізнатися на тренінгах від Seb&Co. Наступні – у середу 30 березня і у п’ятницю 1 квітня. Записатися можна тут.
