У травні міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус заявив, що франківці масово скаржаться на діяльність гральних закладів. Аби ті клуби перевірили, він звернувся до керівництва міліції області. Але, незважаючи на перевірки, вони працюють. Як? «Репортер» провів власне дослідження й ледь не отримав по голові.
Пограємо?
Починаємо із клубу, що на Галицькій, біля магазину «Галичанка». Затемнені вікна, на кожному «равлик» – @. Темно-сині стіни, просторий зал, 25 комп’ютерів. Бачимо лише одного гравця: у роті цигарка, сконцентрований на грі. Кілька місць зарезервовано. Питаємо у персоналу, чи можна посидіти в інтернеті, у відповідь – тут лише ігри.
Дівчина років 25 на вигляд просить пройти до каси та внести гроші. Другий зал такий же великий, тут ще 20 компів. У кабінці палять (!) двоє дівчат. Усюди стоять попільнички. А з напоїв – лише пиво.
Хлопець на касі бере 40 грн., виписує на папірці код із 14 цифр, який треба ввести на екрані. Радять «Champion casino». Там меню із восьми сторінок, є з чого вибирати. На один «клік» можна ставити від одної копійки до сотень гривень…
Навіть вдалося виграти 50 грн., але ще кілька хвилин і програли усе. Йдемо далі, у цей заклад ще повернемось.
Ми – легальніші
Недалеко звідси знайшли миттєві державні лотереї. Тут більше людей, усе добре освітлено. Всередині – гральні автомати марки Multi Novolot. У холодильнику – безалкогольні напої, а ще півпляшки коньяку та кілька келихів. У документах на стенді читаємо ім’я власника – Роман Бабій. Апаратів більше десятка, за половиною сидять гравці. Працівники у формах з нашивками «Лото-Клуб». Нас обслуговує місцевий працівник, звуть його Сергій, він допомагає порадами.
Система така: на екрані крутяться три вертикальні лінії з картинками, якщо комбінації співпадають – виграш. Граємо, програємо – на вихід.
Але через годину повертаємось, тепер уже в ролі журналістів. Ввімкнули камеру, заходимо всередину. Одразу просять припинити зйомку, кажуть, заборонено. Бачимо віконце з надписом «Каса», жінка за міні-ґратами відвертається, говорити не хоче. Вже знайомий нам Сергій запевняє: працюють тут легально, адже це – державне лото. Навіть показує квитки, які купляють клієнти. Грають, вносячи в апарат купюри – 20, 100 або 200 грн.
Нам навіть дають папку з документами. Купа паперів, усе затверджено Мінфіном. Читаємо, що гостям проводити зйомку можна лише з дозволу адміністрації, кличемо менеджера. Сергій чемно просить пройти на вулицю та почекати.
«У нас нічого не накручено, на відміну від ігрових автоматів, у яких є процент віддачі, – пояснює він. – Усе залежить від лотерейного квитка. Сканер читає штрих-код, якщо квиток виграшний, то випадає певна комбінація. Наприклад, на стогривневий можна виграти 300-400 грн. Сьогодні у нас якраз була перевірка, і міліція у нас буває».
Дивується, що ми вже були в «Галичанці». «То нелегальний клуб, – запевняє чоловік. – А у нас лише лотерейна візуалізація. Там більший вибір ігор, програм. І клієнтів більше». Працівник клубу впевнений, що вдруге нас у «Галичанку» не пустять. А якщо вийде, то за хвилину, каже, організують «групу підтримки».
Як «Лото-Забава»
Новгородська, 39, «Лото Ройал». Велике приміщення, багато гральних автоматів, лунає російська попса. Як пояснює працівниця клубу, тут теж грають на квитках: «Штрих-код на квитку ніби стирається, але у вигляді анімації, щоб було цікавіше. І весь виграш, який закладений у квиточку, забираєте», – лагідно пояснює вона. Розповідає, що тут дуже часто виграють. Але пригадати останню велику суму, яку забрали, не може.
«Якщо купляєте 40 квитків «Лото-Забави», шанс виграти більший. Так само тут: якщо купили дорожчі та більше квитків (на 20, 100 грн.), шанс виграти зростає». За її словами, це зовсім не ігрові автомати, адже все фіксує система, вони регулярно звітують, платять податки – усе легально. Нам показують документи: ПрАТ «Патріот», власник Марко Дзидз, купує квитки в державної лотереї «Фурор».
Уже пізніше на сайті товариства «Патріот» прочитали – це один із трьох операторів держлотерей України. Компанія тісно працює з Росією. Як пише сайт, «Патріот» має розгалужену мережу реалізаторів і партнерів у регіонах України, що включає понад 5000 банківських відділень Ощадбанку, близько 16 000 поштових відділень, багато приватних підприємців і юридичних осіб.
Читаємо у документах: «Метою проведення лотереї є залучення коштів для соціальних і гуманітарних програм, військово-патріотичної підготовки молоді, розвитку спорту та збільшення надходжень до державного бюджету України». Отакої! А за апаратами сидять люди з порожніми очима, які нервово клацають кнопки з надією виграти. Молодь розвивається…
За кілька днів обійшли багато гральних клубів. Знайшли “лото” навіть у самісінькому центрі – на Вічевому майдані.
Який журналіст? Пішла звідси!
На Бандери знайшли ще одного «равлика», без назви. Зйомку тут теж не дозволили, але папери показали.
Підприємець Геннадій Майстренко, за документами це спортклуб зі 100 % іноземних інвестицій, працює з жовтня 2013 року.
Є ліцензія, сертифікат виданий у Донецьку. Втім, дочитати не встигли. Забігла якась обурена жіночка й вирвала папери. «Ви передивились документи і на цьому питання закриті! – кричала вона. – Звертайтесь хіба до Верховної Ради».
На Січових Стрільців – «Лото-Клуб». Вирішили вже зовсім не маскуватися. Вмикаємо камеру – вперед. Охоронцю на порозі показуємо посвідчення. Збігаються працівники клубу. Штовхаються, намагаються вибити з рук камеру, матюкаються.
«Який журналіст? – кричить один з чоловіків. – Пішла звідси!». Всередині – гральні автомати, кілька клієнтів. Працівники клубу виштовхують нас до дверей. Просимо заспокоїтись та покликати менеджера. Хтось із персоналу гукнув своїм телефонувати в охорону. Ми ж запропонували дочекатись її разом.
«Давай, заходь з нами назад, – каже один із чоловіків, тримаючи журналіста за руку. – Лишайся, ми тобі зараз усе покажемо». Вириваємось на вулицю. Кілька хвилин – біля клубу гальмує велике червоне авто, а звідти – шість людей з охоронної фірми «Атлант».
«Дай сфотографую твоє посвідчення, – шипить працівник клубу. – Перевірю, хто ти насправді. Я тобі перешкоджаю? Давай ризикни, заяву напиши».
Продовжити зйомку звісно не дозволили, коментувати ситуацію відмовились, попросили більше не приходити. Питаємо в охоронців, чи битимуть, якщо зайдемо до закладу вдруге. Вони ще й порадились. Один каже: зайду – порушу закон, бо таке посвідчення він і сам собі може зробити. Дивна логіка. Там, де є кийки, людям без посвідчень вже немає місця?
Тікайте, поки не пізно
Останній пункт призначення – той самий «равлик» на Галицькій. Бо ж обіцяли вернутись. Дві жінки за касою. Заходимо з камерою. У жінок – смертельно втомлені обличчя. «Ви вже спілкувалися з нашими працівниками в іншому залі, – виходить вперед одна з них. – Ми не будемо з вами говорити. Зйомка заборонена».
На стенді у паперах заклад називають спортивним клубом. Де таке вже було? На Бандери. Самі спортсмени!
Один із гравців, помітивши камеру, погрожує та кричить не знімати. Якщо перекласти його слова з матюків на українську, то звучало воно так: «Знімайте, що хочете, тільки не мене. Краще б це місце закрили. І взагалі, тікайте звідси, поки не пізно, бо зараз до вас приїдуть, уже дзвонили».
Чекаючи те страшне, яке скоро приїде, викликаємо міліцію. Правоохоронці приїхали першими. І майже за ними навпроти зупинився чорний «Мерседес» з молодими спортивними чоловіками, які ще й знімали все на камеру. Навіть викрикували невідомо кому: «Хлопці, щось буде? Нам виходити?».
Міліція всередину не пішла, бо заклад уже зачинили. Перед тим звідти вийшов чоловік, закрив двері, а далі просто стояв поруч під деревом, говорив із кимось по телефону.
За словами міліціонерів, вони не мали права ламати двері. Результат – домовилися про спільні рейди на майбутнє. А ще – написали заяву до міліції про перешкоджання журналістській діяльності, звернулися до голови Івано-Франківської ОДА Андрія Троценка з проханням наказати перевірити роботу гральних клубів. Троценко повідомив, що перевірятиме не лише клуби, а ще й міліцію. Як то кажуть, на вошивість. Чекаємо з нетерпінням.
До теми. Франківську журналістку, якій погрожували у гральному клубі, знову викликають на допит.
Висновок – ну походили, повоювали. Без влади із цим не справитися. Справжнього власника не знайти, бандитів (вони досі є!) не побити. Гральний бізнес заборонили, а він живий. Державні лотереї, спортклуби, інтернет-кафе – називайте як хочете. Люди лишають там тисячі, виносять з дому цінне, зичать гроші. Якщо раніше були жетони у гральних автоматах, то тепер – квитки у лотерейних терміналах. Суворий закон карає гральний бізнес штрафом від 170 до 850 тис. грн., а за рецидив – п’ятьма роками за ґратами. Але чомусь ті бізнесмени суворого закону не бояться. Не знаєте, чому?
Comments are closed.