Продовжуємо нашу рубрику «Люди професії» і сьогодні розповімо про зварювальницю Лідію Анікеєнко, яка працює в КП «Комунгосп» Долинської міської ради.
В дитинстві Лідія хотіла стати ветеринаром, та подорослішавши, вирішила пов’язати своє життя із зварювальною справою. Хоча, спершу життєва, чи то скоріше професійна, стежина привела Лідію на іншу спеціальність до Стрийського ПТУ №8 – контролер вимірювальних приладів апаратури. Та згодом вона перевелась на іншу – контролер зварювальних робіт. Спершу працювала в будівельному управлінні, потім у ЖЕКу, а відтак у КП «Комунгосп», йдеться на сайті Долинської міськради.
«Головний мій обов’язок і правило – якісно й вчасно все виконати. Я люблю свою роботу і, здається, можу працювати навіть із заплющеними очима.
Традиційно, ця професія чомусь вважається чоловічою. Проте, Лідія Михайлівна пригадує, що в минулому жінок-зварювальників працювало набагато більше, аніж є зараз.
«Нічого незвичайного не бачу в цій професії. Зараз в цеху двоє чоловіків і я. Працюю на рівні з ними. Але щоб назвати справу свого життя фізично важкою – я б не сказала. Тягати важкого особливо нічого не треба. Професійних травм у зварювальників немає, якщо дотримуватися техніки безпеки. Треба обов’язково одягати костюм, маску, бути зосередженим і уважним», – розповідає Лідія.
Про колегу тепло відгукуються співробітники цеху. Кажуть, що Лідія – чуйна, з хорошим почуттям гумору, старанно виконує свою роботу.
Свій фах жінка прекрасно поєднує з домашніми клопотами і вихованням онучок – Вероніки та Альбіни. Постійна підтримка відчувається зі сторони двох дорослих дочок – Юлії та Ольги. А ще цікаво, що в родині Анікеєнко не тільки Лідія володіє цією професією – її свекруха теж зварювальниця.
У вільний час жінка любить читати. А ще – куховарити. Особливо смачною вдається їй випічка.
Є у Лідії Анікеєнко одна кумедна історія ще з навчання в училищі. Якось слухняна дівчина зайшла у цех, в якому група якраз розпочинала проходження практики. Підійшов керівник, подав відро і попрохав сходити до директора і «взяти току», бо «дуже темно в цеху». Мовляв, директор повідомлений і одразу дасть те, що треба. Відшукавши потрібні двері, юнка не розгубилась і ввічливо попросила «току». Директор двічі перепитав що їй потрібно, здивовано дивився на Лідію, а потім голосно розсміявся, бо ще ніхто так не приходив до нього позичити… електроенергію. Ось такою була посвята Лідії у зварювальники.
Відтоді минуло 32 роки, а улюблена справа приносить задоволення так само, як і в перші дні праці. Тож нехай так буде і надалі. Бо, як бачимо, щаслива людина тоді, коли обрала професію до душі.
