Послуги з поповнення рахунків усіх мобільних операторів можна отримати… безпосередньо у щитку телефонного зв’язку на початку вулиці Мельника в Івано-Франківську. Принаймні, так заявляє реклама, наклеєна на щитку. Більше там нічого нема – жодних координат чи вказівників. Тож куди звертатися, коли раптом на мобілці закінчилися гроші – незрозуміло. Хіба що бери відкривай щиток і поповнюйся. Без комісії.
«Жив собі хлоп гарненько, аж доки не поселилися в нього злидні», – говориться в казці. Є навіть рецепти, як позбутися тих злиднів: хитрощами, музикою чи заманити у банку, закрити та викинути. Ну хто ж не дивився веселий мультик про злиднів, де вони з’являються тільки у заздрісників. А ось і портрет: маленькі бруднющі чоловічки у лахмітті.
Він народився на Прикарпатті, у нас йому ставлять пам’ятники, його іменем називають вулиці. Нас самих часто називають бандерівцями, а обрані нами ж депутати – у більшості свій – готові до хрипоти у голосі відстоювати його право на звання героя. А що за стереотипами? 15 жовтня річниця смерті Бандери. Цікаво, що знають про вбивство Провідника і люди на вулицях, і люди в кабінетах.
Важко повірити, але іноді у смітнику можна знайти навіть шкільні підручники. Так, незважаючи на нинішній дефіцит навчальних книг, цього понеділка серед білого дня з невідомих причин в урні для сміття у Меморіальному сквері опинилися чотири підручники для 10-11 класів.
Чому нинішня Івано-Франківська міська рада — втім, як і попередні — просуває на посади не за фахом, а за політичною ознакою?
У селищі Войнилів Калуського району не вщухають розмови про долю місцевої лікарні. Люди очікують закриття терапевтичного відділення, бояться скорочень. У селах, які обслуговує ця лікарня, скликають позачергові сесії – кажуть, просто так її не віддадуть.
На фото – пішохідний перехід по вулиці Північний бульвар ім. Пушкіна. З обох сторін він впирається у газони на тротуарах. Нанесли цю «зебру» зовсім недавно – перед Днем Незалежності, коли у Франківську фарбували та підфарбовували практично все: від стовбурів дерев до бордюрів тротуарів, оновлювали й дорожню розмітку. Пішохідний перехід, звісно, річ потрібна, не менш шляхетним є бажання оновити місто. Але ж навіщо тулити тую «зебру» абияк – щоб було?
Що ж насправді ховається за високими мурами палацового комплексу на Шпитальній, та яке майбутнє готують йому власники?
У селі Вилки Калуського району місцеві мешканці забили на сполох. У потічку Велипунець, який протікає неподалік села і повз свиноферму ТзОВ «Даноша», отруїлася риба.
На фото – будинок на вулиці Гарбарській, 14. І цього разу – будинковий номерний знак. Догори ногами абияк причеплений за допомогою трьох величезних цвяхів. І нічого ніби страшного, так – прикольна дрібничка. Бо ж не на Білій хаті висить і не на Ратуші, правда? Але ж, погодьтеся, дуже цікаво, в якому стані перебували «фахівці», котрі чіпляли цю табличку.
У вівторок на Вічевому майдані відбулося відкрите засідання депутатської комісії з питань духовного відродження, освіти, культури, молодіжної політики та спорту Івано-Франківської міськради. Нагадаємо, про проведення таких звітів депутати проголосували в середині липня. Тоді секретар міської ради Руслан Марцінків обіцяв, що громаду міста обов’язково про них проінформують. Проте, масово цього так і не зробили.
Як відомо, перевернутий державний прапор здавна вважався символом біди. І якщо десь у так званих «несвідомих» регіонах таке ще можна було би пробачити, то у суперпатріотичному Івано-Франківську споглядати неправильно причеплений синьо-жовтий прапор – аж дивно.
Люди з обмеженими можливостями. Як їм на наших вулицях? Крім того, що вдома, напевно ж, непросто, ще треба доїхати до магазину, поліклініки, лікарні, вони теж хочуть відвідувати кінотеатри, кафе, інші заклади. От ми й вирішили перевірити – прогулятися Івано-Франківськом з людиною на інвалідному візку.