На території військової частини у селищі Делятин базується 5 батальйон територіальної оборони області. Він уже став відомим на всю Україну тим, що бійців цього підрозділу не пустили на схід через нестачу бронежилетів. З того часу й галас навколо нього. Координаційні ради, чиновники, деякі активісти кричать, що хлопці голі й босі. З іншого боку – командний склад батальйону говорить, що всі всім укомплектовані. Кому вірити?
Ще з початку року, відколи стрибнула валюта, українці, які мають за плечима валютні кредити, почали бити на сполох. Відсилали листи до найвищих кабінетів, збирали мітинги, не раз пікетували Нацбанк, але на фоні інших проблем їхні відходять на задній план. Влада обіцяє помогти, але яким чином це зробити, поки що й сама не знає чи то знати не хоче.
У лютому цього року революційні події торкнулися й центрального ринку в Івано-Франківську. Тоді підприємці заручились підтримкою Самооборони та Правого сектору і намагалися змінити ринкове керівництво – мовляв, досить платити гроші бандитам. Ігоря Дутку, тодішнього директора ТзОВ «Торговий сервіс», орендаря ринку, навіть ставили на коліна й вимагали зізнатися, що брав хабарі. Чому ринок досі в руках місцевого «авторитета» Ігоря Халаменди? Чому підприємці бояться говорити?
Минулого тижня для громадських активістів Івано-Франківська був організований тренінг з громадського контролю і тиску на місцеву владу. Одним із тренерів був експерт «Інституту політичної освіти», громадський активіст та засновник політичного об’єднання «Сила людей» Олександр Солонтай. Він розповів про нововведення у законодавчій сфері, децентралізацію та як простим громадянам контролювати місцевих чиновників.
Навіть воєнні дії на сході України не дають нам забути біду з бездоріжжям. Люди обурюються, страйкують, перекривають траси. Влада просить розуміння, в країні – криза. Та все ж обіцяє залатати найпроблемніші ділянки, з одним великим «але» – якщо будуть гроші.
Україна знову у жалобі. У ніч на суботу бойовики-сепаратисти підстрелили військово-транспортний літак ІЛ-76 Збройних сил України, коли той заходив на посадку в луганський аеродром.
Минулого тижня до Франківська на запрошення консалтингової компанії «Перспектива-М» завітав співзасновник неполітичного об’єднання «Нова Країна», відомий в Україні бізнесмен, викладач і громадський діяч Валерій Пекар. Він говорив із прикарпатськими підприємцями про ситуацію в державі та виклики сьогодення.
Загибель солдатів на сході, розстріляні міста, зради у найвищих ешелонах влади – моторошні новини потоком ллються на нас з екранів телевізорів, новинних сайтів, соцмереж. Як в умовах інформаційної бійні відокремити правду від провокації, припинити паніку і стати корисним?
В Україні відновили призов. На відміну від усіх попередніх нинішній відбувається з травня по липень. Тобто частина його якраз припадає на прогалину між випускними іспитами та вступною кампанією. Школярі, яким уже виповнилося 18, але вони ще не стали студентами, випускники-четвертокурсники, які ще не поступили на п’ятий курс, мають реальний шанс опинитися не за партою, а в армії.
У травні міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус заявив, що франківці масово скаржаться на діяльність гральних закладів. Аби ті клуби перевірили, він звернувся до керівництва міліції області. Але вони працюють
а батьки дошкільнят журяться, куди ж на літо подіти дитинуВ Івано-Франківську з 1 липня тимчасово призупиняють свою роботу 30 із 33 садків міста. Як завжди, працюватимуть лише три чергових заклади. Освітяни запевняють – цього вистачає з головою, правда, додають – у першу чергу братимуть туди дітей, батьки яких принесуть довідку з роботи, що не мають на цей час відпустки.
У понеділок, 2 червня, в Меморіальному сквері поховали трьох військовослужбовців, які загинули під Слов’янськом. Провести героїв в останню дорогу прийшли кілька тисяч людей.
Уже не пам’ятаю, хто з недурних людей сказав, що будь-який досвід корисний, крім тюрми і війни. Звісно, сюди завжди можна щось додати. Певно, кожен дорослий згадає своє, особисто страшне чи просто неприємне. Але в’язниця та війна діють на всіх однаково. Вони вселяють в душу важкі, майже невиліковні хвороби – страх і ненависть.
За часи революції зі сцен українських майданів не раз лунали звинувачення чиновників і політиків у злочинах. Когось називали винним у хабарництві, когось – у замовних справах проти активістів. Революція перемогла і вже який місяць усі активно говорять / займаються люстрацією. Та, з іншого боку, деякі з обвинувачених вирішили відстоювати свою репутацію у судах. Так, у Надвірній лікар пологового будинку судиться з самооборонівцем, вимагає, щоб той привселюдно спростував свої звинувачення у хабарах.