Категорія

Війна

Категорія

Будь-яку буденну проблему завжди можна або вирішити, або відкласти. Сьогодні в Україні одна головна турбота – Євромайдан, Київ. Тому всі, кому небайдужа доля країни, або стоять там до останнього, або принаймні були. Навіщо? Аби підтримати, допомогти – їм, собі, Україні.

Після бійні на Банковій 1 грудня затримали дев’ятеро людей. Як свідчать відеодокази, їх ще кілька годин били. Семеро зараз у лікарні, двоє в СІЗО. Шевченківський райсуд ареш­тував їх на два місяці – за підозрою в організації масових заворушень, що передбачає від 5 до 8 років позбавлення волі.

Другий тиждень Україна живе в режимі революції. Недільний «Марш мільйонів» у Києві вдруге показав, що проти нинішньої влади виступають не сотні чи тисячі, а таки понад мільйон українців.

«Репортер» вирішив запитати відомих людей (не політиків), що вони думають про те, що зараз відбувається в Україні? Як би вони хотіли, аби це все закінчилося і що для цього треба зробити?

Автоколона із Івано-Франківська вирушила вночі. Їхали напружено, готувалися до даішних заслонів. Але на дорозі нікого не було. Київ зустрів першогрудневим сонячним ранком. Пропустили зручне місце для парковки, вирішили повернутись і… порушили правила. Молодий даішник, якому нас «передали» по рації, привітався, подивився документи, зібрався складати протокол.

У вівторок, 3 грудня, кафедра військової підготовки університету нафти і
газу відзначила півстолітній ювілей. У далекому 1963 році при
Івано-Франківській філії Львівського політехнічного інституту створили
цикл, а пізніше кафедру, яка готувала фахівців служби пально-мастильних
матеріалів і трубопровідних військ. Багато випускників добре
зарекомендували себе під час війни в Афганістані, отримали нагороди.

При в’їзді у Кліщівну Рогатинського району, біля мурованого вказівника, встановили ковану вивіску з нагоди 550 років від першої згадки про село. Там красується головна сільська принада села, пам’ятка національного значення – дерев’яна церква Святого Миколая 1572 року. Та, на жаль, повністю побачити цей храм нині можна хіба на вивісці. Бо сама церква вже майже п’ять років стоїть розібрана під відкритим небом.

І знову Майдан. Цього разу – євроінтеграційний. Минуло рівно дев’ять років з того часу, як українці вийшли на вулицю, щоб захистити свій вибір і своє майбутнє. Тоді їх об’єднували вибори, політики, лідери. Минув час. Тепер нове покоління, саме молодь – до і трохи після двадцяти років – змогла об’єднатися навколо ідеї, без лідерів і політичних гасел. А ще не так давно скептики казали, що це неможливо.

Хто там каже, що в Івано-Франківську недостатньо сучасного мистецтва?! Воно є, його багато – достатньо роздивитися та відчути себе мистецтвознавцем.

На шкільному моніторингу учні знають відповіді заздалегідь, а батьки здають гроші на завданняЗ минулого тижня у школах почався моніторинг залишкових знань для учнів 5 і 10 класів. Ще раніше у бік Міносвіти лунали закиди щодо безглуздості цієї ідеї.

Як зробити так, аби на ваше улюблене дерево не зміг посягнути жоден забудовникМинає місяць з того часу, як іванофранківці з вулиці Гаркуші борються із забудовником – ТзОВ «ТрансКомСервіс Плюс». Однією з причин війни став 140-річний дуб, який призначили зрубати. Люди не дозволили різати дерево, попри те, що забудовник мав усі необхідні папери.

У Франківську стартував мандрівний фестиваль «Docudays UA». У рамках фесту запланований і показ альманаху «Відкритий доступ», який в інших містах України часто зривався з різних причин. Про провокації та страх, наше право знати та бажання скористатися ним – у розмові з гостем фестивалю, громадським журналістом Наталкою Соколенко.

Багато людей нині носять із собою газові балончики. Дехто має навіть електрошокери, газові й травматичні пістолети. Та час від часу ці спецзасоби опиняються в руках злочинців. Призначене для самооборони служить для грабежу й хуліганства. Чому ж так стається?

«Місто зруйноване, – зітхає колишній головний архітектор (1995-1998) Івано-Франківська Володимир Ідак, – бо все перелопачено та переінакшено». І нагадує, що недавно, готуючись до зйомок фільму «Сніг у Карпатах», німецький режисер Костянтин Вернер констатував: події, які розгортаються у Станіславі, вони зніматимуть у чеському містечку. Адже за останні 100 років наше місто настільки змінилося, що зняти історичний сюжет тут просто неможливо.

Креативністю оголошень на франківських парканах і стовпах уже мало кого здивуєш. Але часом трапляються справжнісінькі перлини.