Уже місяць на Сахарова, 23 відбувається звичайнісінький самобуд. І поки здивовані мешканці з’ясовують, чи є дозволи, будова йде повним ходом. Коли «Репортер» завітав туди разом із інспектором Держархбудконтролю, власниця-порушниця попросила дати їй «іще тиждень». Мовляв, не встигає…
Сумнозвісна фінансова піраміда знову збирає лохів. Незважаючи на те, що у 90-х роках без своїх заощаджень залишилися 10-15 млн. людей.
Територія колишньої військової частини між вулицями Сорохтея і Національної гвардії стає небезпечною зоною. Мешканці скаржаться, що сюди масово звозять будівельне сміття, і скоро під вікнами житлових будинків постануть такі собі «гірки для дітей».
«Я намагаюся завжди виключати воду, поки чищу зуби, – розповідає івано-франківець Володимир Павлів. – А ще сварюся з жінкою, коли та запускає пралку, наприклад, з одною парою шкарпеток та сорочкою». «Ніколи не мию посуд під проточною водою – набираю її у велику миску», – ділиться своєю маленькою жіночою хитрістю Олена Іванчук.
Днями у будівлі бібліотеки Івано-Франківського медуніверситету поміняли вікна – зі старих «рідних» на металопластикові. Начальник відділу охорони культурної спадщини міськвиконкому Ігор Панчишин каже, що будівля ця є пам’яткою архітектури місцевого значення, й непогоджена з охоронними структурами заміна вікон була порушенням. Більше того – подібні порушення у нас всюди. А проблема в тому, що немає можливості стежити за кожним вікном, адже таких пам’яток у місті – не одна сотня.
Недавній страйк франківських перевізників завершився тим, що створили робочу групу, яка мала б вивчити їхній справжній фінансовий стан, збитки та рентабельність. Тричі робоча група працювала під головуванням заступника міського голови Миколи Саєвича. Вчетверте нараду зібрав мер Віктор Анушкевичус. Під час неї перевізники називали пільговий режим з 10 до 16 години «атракціонами» та «клоунадою». Переконували, що це дратує водіїв. Тому, на їхню думку, його треба відмінити.
Нардепи пішли війною на ворожок і магів – законопроект про заборону реклами різних цілителів пройшов перше читання. Схоже, різного роду цілителі та віщуни – це саме ті вороги, які можуть об’єднати навіть політичних опонентів.
Послуги з поповнення рахунків усіх мобільних операторів можна отримати… безпосередньо у щитку телефонного зв’язку на початку вулиці Мельника в Івано-Франківську. Принаймні, так заявляє реклама, наклеєна на щитку. Більше там нічого нема – жодних координат чи вказівників. Тож куди звертатися, коли раптом на мобілці закінчилися гроші – незрозуміло. Хіба що бери відкривай щиток і поповнюйся. Без комісії.
«Жив собі хлоп гарненько, аж доки не поселилися в нього злидні», – говориться в казці. Є навіть рецепти, як позбутися тих злиднів: хитрощами, музикою чи заманити у банку, закрити та викинути. Ну хто ж не дивився веселий мультик про злиднів, де вони з’являються тільки у заздрісників. А ось і портрет: маленькі бруднющі чоловічки у лахмітті.
Він народився на Прикарпатті, у нас йому ставлять пам’ятники, його іменем називають вулиці. Нас самих часто називають бандерівцями, а обрані нами ж депутати – у більшості свій – готові до хрипоти у голосі відстоювати його право на звання героя. А що за стереотипами? 15 жовтня річниця смерті Бандери. Цікаво, що знають про вбивство Провідника і люди на вулицях, і люди в кабінетах.
Важко повірити, але іноді у смітнику можна знайти навіть шкільні підручники. Так, незважаючи на нинішній дефіцит навчальних книг, цього понеділка серед білого дня з невідомих причин в урні для сміття у Меморіальному сквері опинилися чотири підручники для 10-11 класів.
Чому нинішня Івано-Франківська міська рада — втім, як і попередні — просуває на посади не за фахом, а за політичною ознакою?
У селищі Войнилів Калуського району не вщухають розмови про долю місцевої лікарні. Люди очікують закриття терапевтичного відділення, бояться скорочень. У селах, які обслуговує ця лікарня, скликають позачергові сесії – кажуть, просто так її не віддадуть.
На фото – пішохідний перехід по вулиці Північний бульвар ім. Пушкіна. З обох сторін він впирається у газони на тротуарах. Нанесли цю «зебру» зовсім недавно – перед Днем Незалежності, коли у Франківську фарбували та підфарбовували практично все: від стовбурів дерев до бордюрів тротуарів, оновлювали й дорожню розмітку. Пішохідний перехід, звісно, річ потрібна, не менш шляхетним є бажання оновити місто. Але ж навіщо тулити тую «зебру» абияк – щоб було?