Категорія

Війна

Категорія

Минулого тижня «Репортер» повернувся, певно, з найстрашнішого музею у світі — нацистських таборів смерті Аушвіц-Біркенау (Польща).  Там досі чути трупний запах, а в туристів від жаху німіють руки… Поїздку організувала «Спільнота Святого Егідія» у рамках міжнародного конгресу «Молодь Європи за світ без насильства».

Ось такий цікавий ліхтар ми знайшли у самісінькому центрі Івано-Франківська — на вулиці Шашкевича. Як видно на світлині — стоїть він не рівно, як і належить кожному порядному ліхтареві, а добряче перекособочився.

Після скандального прийняття «мовного» закону влада не спинилася. Зараз багато говориться про ще один убивчо-провокативний законопроект — про наклеп, якщо назвати людською мовою цей документ з довгою назвою. Закон, який може засудити на кілька років ув’язнення, парламент уже прийняв у першому читанні. Після того, як його проголосують удруге, скоріш за все до опрацювання піде ще один закон — «Про порядок організації і проведення мирних заходів». Після цього збиратися доведеться, як раніше — не більше трьох. Будь-які мирні акції можна буде заборонити під будь-яким приводом.

До редакції «Репортера» звернулася голова будинкового комітету будинку на Вовчинецькій, 174 Леся Самусенко. Жінка пожалілася, що мешканцям цього дому вже роками доводиться жити у нестерпному смороді з підвалу, а добитися від комунальників, щоб із тим щось зробили, ніяк не можуть. Аби переконати, запрошує в гості.

У нашому місті, як і всюди, жебраків достатньо. Хоч виглядає, що останнім часом їх стало менше. Якщо говорити про циган чи закарпатців, то точно. А от «своїх» таки вистачає. Десь бабці-дідусі, десь каліки, а іноді — цілком здорова молодь. Певно, кожен із нас, йдучи повз жебрака, мимоволі питає в себе: чи справді в них є аж така потреба? Чи багато їм кидають? На що вони витрачають кошти?

На розі вулиць Незалежності-Бандери висять білборди гіпермаркету «Велмарт». На одному вказано, що відстань до магазину 1,5 км, а на іншому уже 2 км. Якщо буквально сприймати рекламні щити, то виходить, що дорога, обабіч якої розміщені білборди, має у ширину півкілометра. А не забагато?

На початок навчального року керівництво Прикарпатського університету підготувало своїм студентам неабиякий сюрприз — мовляв, весь перший семестр вони мають вчитися не п’ять днів на тиждень, як решту франківських ВНЗ, а шість — тобто і по суботах. Студентам такий першовересневий дарунок не надто сподобався і їхні аргументи зрозуміти не важко.

Сьогодні далеко не кожен наважиться сісти на траву в парку чи дозволить це зробити своїй дитині. Чому? Бо там із легкістю можна напоротися на собаче лайно.

Вже кілька тижнів вказівник вулиць на розі Незалежності та Бандери стоїть у горизонтальному положенні, тобто фактично лежить. Напевне, якомусь «розумнику» дуже знадобилося нахилити цей стовпчик до самої землі.

Недавно в Івано-Франківську реконструювали природне джерело води по вулиці Ленкавського. Пройшло кілька місяців, і нині люди нарікають, що вода звідти тече значно гірше, ніж раніше.

За новою програмою першачки повинні навчитися відрізняти ромб від куба та знаходити відповіді на питання в енциклопедіях. А підручники для них лякають навіть вчителів.

Не так часто до Івано-Франківська приїжджають такі зірки, як відома грузинська джазова співачка Ніно Катамадзе та поп-діва української естради Ані Лорак. Зізнаємось — це тішить, що у свій щільний графік вони внесли й наше місто. Та водночас, бачачи афіші артисток, виникає запитання.

Ви ніколи не задумувалися, що буде, коли по Франківську оголосять загрозу повітряного удару? Куди бігти чи повзти? У радянські часи був популярним трохи сумний анекдот-інструкція для цивільних і військових. Звичайним мешканцям на випадок війни пропонували одразу брати ковдру та забивати місця на цвинтарі. Солдатам — просто відставити вбік автомат, щоб розплавлений метал не капав на казенні чоботи. І це тоді, коли великі й малі сховища були чи не на кожному кроці, а людей починали довбати правилами цивільної оборони ще зі школи. А що ж тепер?