Категорія

Війна

Категорія

Уже майже два тижні Прикарпаття живе без облдержадміністрації. Забарикадовані приміщення, замасковані люди, тривожні настрої й дещо розчарований народ. Адже очікуваної народної ради нема й, виглядає, не буде. З одного боку – навіщо депутатам ділитися владою? З іншого – винні не вони, а прокуратура, яка цілком прогнозовано опротестувала рішення сесії облради.

У понеділок, 27 січня, суд звільнив від кримінальної відповідальності тризубівців Василя Абраміва, Андрія Подільського та свободівця Віктора Неміша. Підстава – так званий закон про амністію євромайданівців. А ще недавно ці троє мали шанс до трьох років провести за ґратами. Адже їм оголосили підозру в захопленні державних будівель. Та навіть з нашим дивним законодавством судити їх сьогодні було б непросто – ту будівлю (ОДА) вже тиждень як обживають франківці.

У мить, коли впала завіса і «прості смертні» отримали можливість зайти в Івано-Франківську ОДА, людям здалося, що вони перемогли. «Я звідси нікуди не піду!» – горлала невідома жіночка, сидячи у кабінеті голови ОДА Василя Чуднова. Але ейфорія закінчилася, жіночці пригрозили, що в кабінеті є цінні речі, а їй нема чого там сидіти.

На наступній сесії Івано-Франківської міської ради депутати мають розглянути комплексну програму профілактики злочинності в місті. На її виконання з міського бюджету має піти 3,150 млн. грн., а 2 млн. з них – на камери відеоспостережень. Правда, суму розіб’ють на кілька років.

У вівторок, 21 січня, офіційна преса опублікувала сумнозвісні закони, за які нинішній український, так би мовити, парламент «прогаласував» минулого четверга. Більшість із них набули чинності уже наступного дня. Влада отримала цілу обойму підстав розігнати / арештувати незгодних з її курсом. І якщо ви думаєте, що стосуються вони лише тих, хто б’ється у Києві, то дуже помиляєтесь.

Поменше балачок і побільше дій. Саме під таким девізом розпочала свою роботу обласна рада НГО «Майдан» 11 січня. Але, на жаль, так не вийшло. Бо знову згадували старі образи, вчили працювати журналістів і потикали один одному тим, хто скільки всього зробив за тиждень. Проте говорили й конструктивно.

Одна із основних проблем Івано-Франківська – вивіз сміття. Саме з нею міський голова Віктор Анушкевичус обіцяв боротися дев’ять років тому – перед тим, як став мером. І що за ці роки тільки не робили – і перевізників різних на ринок пускали, і відходи намагалися сортувати, і вартість сміття із тарифу загального виводили. Та й з самим тарифом експериментували – збільшували, зменшували. Справились? Ні.

Ця сумна історія, яка трапилась напередодні новорічних свят і ще не закінчилась, напевно, можлива лише в нинішній Україні. Чому? Та бо саме в нас сьогодні більшість люду має підстави не вірити міліції, суду, прокуратурі та геть упевнена, що за гроші можна «порішати» все. Саме в сучасній Україні у будь-кого є шанс отримати по голові – аж до каліцтва чи навіть смерті – а міра покарання кривдника більше залежить не від злочину, а від статусу злочинця в суспільстві.

Одразу зауважимо – не варто плутати господарський термін «міна» із сумнозвісною «бімбою». Усе прозаїчніше, принаймні поки що. Музей мистецтв Прикарпаття міняється приміщенням із підприємцем. А от чи не стане ця операція справжньою міною під пам’ятку архітектури, чи на її місці не виросте, наприклад, черговий торговий центр – питання серйозне.

Він – історик, інтелектуал і, на думку «Репортера», один із найкращих аналітиків в Україні. До вашої уваги – скорочена версія його інтерв’ю, яке відомий журналіст Ірина Славінська робила для «Української правди». Повний текст доступний за адресою life.pravda.com.ua

Кінець року просто змушує оглядатись і підраховувати. Як ми прожили рік, що здобули чи втратили? Які прикарпатці відзначилися чимось особливим? Кого ми ще довго пам’ятатимемо за добрі чи погані вчинки? До вашої уваги – щорічна підсумкова рубрика «Репортера».

Не секрет, що Прикарпаття – з тих областей, які формують ядро Євромайдану. Саме наші люди є на тих барикадах. Саме вони уже по два тижні не були вдома й повертатися не планують. Сидять до перемоги.

Будь-яку буденну проблему завжди можна або вирішити, або відкласти. Сьогодні в Україні одна головна турбота – Євромайдан, Київ. Тому всі, кому небайдужа доля країни, або стоять там до останнього, або принаймні були. Навіщо? Аби підтримати, допомогти – їм, собі, Україні.

Після бійні на Банковій 1 грудня затримали дев’ятеро людей. Як свідчать відеодокази, їх ще кілька годин били. Семеро зараз у лікарні, двоє в СІЗО. Шевченківський райсуд ареш­тував їх на два місяці – за підозрою в організації масових заворушень, що передбачає від 5 до 8 років позбавлення волі.

Другий тиждень Україна живе в режимі революції. Недільний «Марш мільйонів» у Києві вдруге показав, що проти нинішньої влади виступають не сотні чи тисячі, а таки понад мільйон українців.