Категорія

Війна

Категорія

На мою думку це ви, шановні українці. Українці за паспортом, українці душею, українці корінням. Всі ви, хто не скорився важкій навалі путинського режиму, хто почав, і продовжує боротись зі створеною продажними політиками бюрократично-хабарницькою державною системою, що мов раковими пухлинами проросл

Напередодні Різдва у двотижневу відпустку додому приїхали 15 мешканців Івано-Франківщини – бійців полку спецпризначення «Азов». Про війну і не тільки про неї вони погодилися поговорити з «Репортером».

До Івано-Франківська запросили мешканців з усіх областей України, та найбільше приїхало з Донбасу. Франківців закликали приймали гостей на ночівлю. Мета проекту – «зшити» Україну.

Напередодні свят «Репортер» відправився у Галицький район, в село зі святковою назвою Різдвяни. Село – приблизно 150 дворів, через один порожні. А в решті живуть по двоє стареньких бабусь і дідусів, які завжди чекають свят. Бо тоді до Різдвян з’їжджаються їхні діти, онуки, правнуки. І ніхто не порушує цієї традиції, бо вона свята.

Звільнені бійці – люди тижня. В результаті недавнього обміну полоненими вдалося звільнити 146 українських вояків. Серед них були й прикарпатці: Микола Стасюк, Михайло Бабчій, Руслан Тинкалюк, Антон Боєв. Вони вижили, не зламались і повернулися додому…

Три посилки через «Нову пошту» передали бійцям у зону АТО із Городенківського району. Одну з них спакувала донечанка, яка знайшла вимушений притулок зі своїми дітьми в Чернятині. На знак вдячності за теплий прийом вона злагодила продуктовий пакунок із супровідним листом. Посилка безадресна, єдине, про що просить переселенка: щоб бійці, які прочитають того листа, відчули вдячність за те, що охороняють мирний спокій.

Кожного з подарунком у руках мальтійці фотографують, аби потім людина, яка збирала цей дарунок, могла знайти в мережі фото і пересвідчитися, що він дійшов до адресата. А ще спільний подарунок отримує кожен клас, і один – вся школа.

Місяць ми стояли в Луганській області, тримали блокпост в одному із сіл під Станицею Луганською. Тоді боїв там ще не було. Коли ж на початку жовтня нас перекинули до села Нікішине в Донецькій області, ніхто й не підозрював, куди саме ми потрапили…