Рік водяного Дракона прийде в Україну в понеділок, 23 січня, о 9.40. Він обіцяє бути дуже незвичайним, адже Дракон – єдина міфічна істота у східному календарі. Кажуть, він може і перлинами осипати, і хвостом прибити. Тож чого чекати знакам Зодіаку?
Карикатурист із Коломиї Іван Бежук намалював власні альтернативні талісмани Євро 2012 – Яся та Івася. Кілька коміксів, в яких українсько-польські персонажі інспектують міліцію, будують стадіони та заробляють гроші на підготовці до чемпіонату, розміщені у соціальній мережі Facebook.
Зима, що настала з великим запізненням, обіцяє бути довгою й вередливою: з рясними снігопадами, різкими відлигами та сильними морозами. Справжня ж весна настане лише до Великодня, близько 15 квітня. Про погоду в Україні розповідають учені-синоптики та їхні народні колеги.
В Української греко-католицької церкви поки що відсутні ініціативи щодо переходу до святкування Різдва 25 грудня, заявив глава УГКЦ Святослав (Шевчук).
Українці – це нація, яку розсіяло волею долі по цілому світу. Не винятком став і Казахстан. Українці опинилися там за різних обставин. І всі вони були дивними і навіть часом страшними…
У ХІХ столітті у Галичині був свій варіант святкування старого Нового року. В ніч з 13 на 14 січня коломияни справляли «Меланчин вечір». Влаштовували бали з музиками, маскарадом, іграми, щедрівками та приятельськими розмовами. Саме цю традицію намагається відродити й популяризувати закритий чоловічий Клуб коломийців. До речі, це єдиний захід, куди члени клубу мають право приводити своїх дам.
Уже понад 100 років у селі Вашківці (Вижницький район Чернівецької області) цікаво та оригінально відзначають свято Меланки. Починається карнавал увечері 13 січня. Тоді ледь не в кожній оселі всі – від хлопчиків і до статечних ґазд – перебираються у фантастичні маски, костюми та ходять від хати до хати. «Переберії» віншують господарів, відганяють і задурюють всіляких злих духів, відьом. А 14 січня у Вишківці з усіх усюд з’їжджаються натовпи гостей з різних куточків України, аби оцінити оригінальні костюми та просто добряче насміятися з найболючіших і найактуальніших проблем нашого життя.
Ще 20 грудня в Івано-Франківську врочисто відкрили оновлену обласну філармонію. Та її реконструкцію обговорюють і досі. Окрім відвертого несмаку в оформленні, під час реконструкції підрядник не дотримався елементарних будівельних норм. А платникам податків це задоволення коштувало майже 12,6 млн. грн.
«Репортер» представляє нову рубрику – авторські кухарські колонки від відомого українського спортсмена, громадського діяча та поета Романа Вірастюка.
Калушанці, учасниці бойових дій в Афганістані, Мирославі Барковській повідомили, що нарешті прийшла її черга на отримання квартири. Поки жінка збирала документи, виявився ще один претендент на житло. В результаті двоє людей претендують на одне житло.
У селі Підвербці Тлумацького району мешкають грузинські біженці Михайло Кливчук та його дружина Луара. Подружжя жило у справжньому раю, в Сухумі, у розкішному будинку біля моря. Звідти їх вигнала жорстока грузинсько-абхазька війна. Зараз у їхньому будинку хазяйнує міністр МВС Абхазії, а вони бідують у старенькій, дірявій сільській хаті.
Кожну третю неділю місяця до невеличкої церкви, що у франківському парку воїнів-інтернаціоналістів, приїздить правити Службу Божу священик-лемко Анатолій Дуда-Квасняк. Прихожан сюди завжди приходить багато, і не лише лемків. Людей просто причаровує незвична мова та привітний душпастир, або ж єгомость – саме так у лемків називають священиків.
Нові лавочки та тренажери на Молодіжній дуже швидко понищили невідомі вандали. Цього літа за ініціативи кількох депутатів Івано-Франківської міської ради зробили благоустрій парку по вулиці Молодіжній. Заасфальтували доріжки, почистили сухі дерева, облаштували дитячий майданчик, поставили вуличні тренажери, відселили звідти бомжів і наркоманів. На все це пішло майже 200 тис. грн. бюджетних і спонсорських грошей. Здавалося, що зроблено на роки.
Часто стається, що їдуть наші жінки на заробітки за кордон, то вже й лишаються там назавжди. А у житті пані Руслани-Ярослави Вінтоняк із села Стебник склалося все навпаки – вона не тільки повернулася в Україну з Аргентини, але й привезла сюди звідти чоловіка та їхню маленьку дочку. Вже п’ять років вони живуть у тихому прикарпатському селі, але сумувати собі не дають…