Категорія

Соціум

Категорія

Порушення зору, постави, нервово-психічні розлади та захворювання кишково-шлункового тракту — такий «букет» отримують деякі діти разом з атестатом про середню освіту. Аби цього всього уникнути, не лінуйтеся регулярно показувати школярів спеціалістам.

У Рогатині про свою землячку знають усі. Ще б пак, адже тут усе про неї нагадує: площа Роксолани, церква-музей, де відправляв її батько-священик, міжнародний тенісний турнір її імені тощо. Навіть ім’я Настуся, яке рогатинці часто дають новонародженим дівчаткам, трохи нагадує про неї — Настю Лісовську.

Із приходом сучасних технологій першим змінився зв’язок. Мобільні телефони, електронна пошта, скайп дуже поміняли способи спілкування. Проте час від часу пошта приходить усім. Зрідка це кореспонденція, іноді передплачені видання, значно частіше — рахунки. Відтак багато мешканців багатоповерхівок питають: хто має слідкувати за станом поштових скриньок? Бо за останні 20 років багато скриньок зникли або зламалися. А от нових практично не ставлять.

Мабуть, усі, коли вчились у школі, час від часу лінувалися. Трохи списували, трохи прогулювали (ну, хоч один раз), намагалися обдурити і батьків, і вчителів. Як це було раніше, як буває нині? Ласкаво просимо у світ школярської кмітливості й винахідливості, де немає нічого неможливого!

У кімнаті напівтемрява. Голосно лунає приречено-меланхолійне «Bang bang» Ненсі Синатри. За круглим столом з червоною скатертиною сидять десятеро людей. Їхні голови низько опущені, очі закриті чорними пов’язками. Раптом троє з них піднімають голови та водночас стріляють в одного з сусідів. Мафія прибирає зайвих. І нині вона організовано розростається в Івано-Франківську.

«У нашому дворі, на Бандери, 62, десь півроку тому облагородили майданчик для сміття — нова огорожа, нові контейнери, усе так гарно зробили, — пан Анатолій, пенсіонер, зателефонував у редакцію, почав розмову стримано, а потім таки обурився. — Нині там повний бардак! Огорожа розтрощена — певно, контейнер зірвався. Колеса повідлітали, бо перевізники спішать і кидають. Мені просто шкода тих коштів, які місто вклало в цей майданчик. Хто за це все має відповідати?!».

Урологічний відділ обласної клінічної лікарні — перелякані чоловіки, терплячі жінки, життєрадісний персонал і горе-камінчики. Ось, що побачив «Репортер», освоюючи ази нової професії — молодший медпрацівник, або в народі — санітарка. Виявилося, не так просто.

Рецепт від чужих розмов простий — добра музика у плеєрі та якісні навушники. Багато хто саме так і робить. А якщо залишити навушники вдома та слухати — що нам болить, чим живемо, якими виглядаємо збоку? Кілька маршрутних історій з Івано-Франківська — хтось може впізнати себе.

«Най би тебе качка копнула», «аби тебе шляк трафив», «аби тебе нагла кров заллєла», — певно, кожен із нас не раз чув ці прокльони, або й сам спересердя кидався ними. На фоні масної лайки, яка нині лунає чи не на кожному кроці, вони виглядають мало не безвинними чи навіть колоритно-красивими. Але що й на кого насправді ми притягуємо цими словами?

Кожен мешканець села Дорогів знає історію. 1947 році п’яні енкаведисти відкрили вогонь по 18 підлітках, які репетирували різдвяний вертеп

Нещодавно в Івано-Франківську розпочався капітальний ремонт вулиці Шевченка. Але технологія реконструкції викликала обурення в багатьох іванофранківців. З’ясувалося, що ремонтні роботи передбачають вирубку всіх історичних лип. А дерев там не мало, не багато — 116.

«Не піду до школи», «навіщо та наука», «ну і що, що двійка» — скільком батькам доводилося чути ці слова від своїх дітей? Коли ми почали збирати батьківські історії про юних лінюхів, то навіть не сподівалися почути аж стільки. Переповідати всі місця не вистачить. То як примусити школяра гризти граніт науки, та ще й із задоволенням?

Прикарпатські виноградарі впевнені, що саме лоза має врятувати Івано-Франківськ від вихлопних газів, висушити підвали у будинках і, звісно, зробити місто привабливішим.

Як і багато наших матеріалів, цей почався з листа у редакцію. «Мій син Женя, якому 16 років, сам позбавив матір батьківських прав, — писав Михайло Григоришак. — Зараз судиться з сестрою, яка не впускає його у квартиру».