«Кожен другий ранок встаю з відчуттям, що мої життєві батарейки «depleted», і що їх нема чим замінити», – пише Ярослав Грицак.

“На початку був не чоловік, а переклад. Покальчуком я захоплювався з молодих років завдяки латиносам, яких він перекладав.Так, Хуліо Кортасар передусім”, – пише Юрій Андрухович.

“Усі пили воду. І вода, що заходила у тіла, робила їх на якийсь час беззбройними, але дуже жвавими. Так звірі часто поводяться при водопої”, – пише Прохасько.

Не знаю, чи існує ще в якійсь країні подібний парадокс: щоб в одного народу було дві мови – за…

“Деякі післяноворічні газети оприлюднили черговий перелік кандидатів на здобуття Державної премії імені Тараса Шевченка. Усе як завжди – держава вкотре виявляє свою турботу про найтонше, про високе, про святе…”, – пише Андрухович.

“Радянський державний маразм давно вже пропив свій глобус, проте шизоїдним повеням, як бачимо, нема переводу”, – пише Єшкілєв.

“У тій армії вони побачили як страшно-жорстоко умирає від розкладу дракон. Їх потім називали університетські парторги деструктивним елементом, але парторги і комсомольці брехали, як завжди”, – пише Прохасько.

Взагалі, якщо уважно аналізувати недавні виступи Путіна, то яскраво видно, що старечий маразм там уже прогресує.

“Кожна з цих історій могла тривати дуже довго, якби не чужі воїни. Любителі альтернатив можуть придумати цим історіям інший фінал”, – пише Єшкілєв.

“Бо навіть санкування відбувалися у дивовижних місцях. Під цитаделлю, у Єзуїтському городі парку Франка, на Золотій або на околицях Кайзервальду. Ми їхали і встигали побачити, як це видовжене вверх місто міняється із щосекундною втратою висоти”

“Українська влада, некомпетентна в усьому, за що б не бралася, в питаннях історичної пам’яті особливо аморфна й піддатлива, а відверто кажучи, просто ніяка”, – пише Андрухович.

“Саботаж є руйнівною зброєю гібридної війни. А також усіх «прок­сі-воєн» у всі часи. Про таку зброю іноді кажуть, що вона організаційного типу”, – пише Єшкілєв.

У цих міріядах знаків та слів, знайомих, більш або менш читабельних і зовсім ні, я таки зміг урешті розгледіти кириличне «Хліба нашого насущного дай нам сьогодні», – пише Андрухович.

Старості Чернієва Богдану Грейді такий формат роботи, коли можна з усім розібратися на місці – сподобався.

“У становленні української нації міфологема єдності була чимось спорідненим з «комунізмом» у большевиків”, – пише Тарас Прохасько.