Категорія

Люди

Категорія

Цього разу редакція відзначає популярну телеведучу програми «Світське життя». За адекватність і професіоналізм. Катя приїхала до Франківська з вечіркою на честь п’ятилітнього ювілею своєї програми. Для міста це стало подією. І хай в Інтернеті багато говорилося про таку‑сяку нашу провінційність, але то все від банального комплексу меншовартості. Як казали давні тусовщиці: хочеш бути світською левицею – будь нею!

Цього разу «Репортер» відзначає патріарха сучасної української літератури та нашого земляка. За дивакуватий демарш. Під час презентації своєї книги «Моя остання територія» на Форумі видавців Юрій Андрухович заявив про припинення співпраці з видавництвом, яке друкує книги міністра освіти і науки України Дмитра Табачника.

Кожного дня чимало людей приїздить за допомогою до отця Василя Коваля з селища Перегінське Рожнятівського району. Люди кажуть, що його молитви допомагають, оздоровлюють, а деяких звільняють від злих духів.

Цього тижня відзначаємо студентського мера Івано-Франківська Віталія Мерінова. За наполегливість і цілеспрямованість. Днями у мікрорайоні Майзлі він зі своєю командою урочисто відкрив новозведений спортивний майданчик.

Паркур можна назвати доволі юним і дуже специфічним видом невідомо чого – чи то спорту, чи то розваг. Не так давно він з’явився й на Івано-Франківщині, зокрема, в Коломиї. Нині вже не дивина побачити кілька хлопців, що бігають вулицями й перестрибують через усе, що потрапляє в їхнє поле зору.

Сьогодні нікого не дивує той факт, що на вулицях Івано-Франківська ганяють багато пишних іноземних авто. У міжвоєнний період їх також вистачало. А на вулиці Сапєжинській, 10 (тепер Незалежності) існувало торгове представництво однієї відомої автомобільної фірми. Його очолював місцевий багатій Ян Івлієв.

Цього тижня «Репортер» відзначає відомого прикарпатського письменника, викладача та члена Ради розвитку регіону. За те, що активний і небайдужий. На минулому засіданні колегії ОДА головний міліціонер області Василь Варцаба доповідав про криміногенну ситуацію. Все йшло за планом, доки не прийшов час запитань. «Як би то так зробити, – звернувся до нього Степан Пушик, – аби міліціонери не боялися хуліганів. Вважаю, що у нас міліція ходить завеликими нарядами, та ще й такого пса великого водить. А мені здається, якби добре тупнув, то вони б утекли всі зразу із тим псом».