Про цю подію говорили весь минулий тиждень, прогнозували, очікували. Синод Єпископів 25 березня оголосив ім’я нового глави церкви УГКЦ. Ним став владика Святослав (Шевчук), галичанин, 1970 року народження, тепер уже колишній Апостольський адміністратор єпархії Покрови Пресвятої Богородиці в Буенос-Айресі.
Цього разу – звичайний селянин із Струпківа Коломийського району. Минулого тижня за ініціативи цього 24-річного чоловіка його село стало чистішим. Він організував «скляну толоку». Олег каже, що ідея прибирання виникла тоді, коли він двічі порізав на річці ногу. Тож пішов до сільського голови із пропозицією щось із цим робити, бо під ногами повно скла.
Коли і з одним чадом не можеш впоратися, то важко уявити собі жінку, яка народила та виховала близько десятка. Але й таких мам у нас на Прикарпатті не бракує. Так, пані Марія Яцків все життя прожила у селі Радча, що у Тисменицькому районі. Вона мати восьми дітей та бабуся поки що тільки десяти онуків. І лиш минулого року ця жінка офіційно стала матір’ю-героїнею.
Цього разу «Репортер» без вагань віддав «тижневий» титул 24-річній уродженці Бурштина Оксані Грицай, більш відомій як Міка Ньютон. Її перемога в національному відборі Євробачення стала причиною найгучнішого скандалу кінця лютого.
У минулому номері «Репортер» опублікував матеріал про мешканку Прикарпаття Святославу Дорошенко та її історію одруження з громадянином Іраку. Тепер ми отримали від МЗС України відповідь на свій інформаційний запит щодо ходу справи.
Цього тижня «Репортер» відзначає зразкового івано-франківського двірника Марію Борковську. За сумлінну працю. Днями мешканці вулиці Української, яку вона прибирає, написали для неї лист подяки. Погодьтеся, таке в нас буває нечасто.
Їй було тільки тридцять. Вона десять років чекала тієї миті, коли стане мамою. Врешті завагітніла. Світилася від щастя. Казала сестрі, що хоче мати багато діток і тому відмовиться від кесаревого, якщо запропонують. Та не пропонували. Сьогодні її рідні вже не мають сили ані говорити, ані плакати про те, що робили і чого не зробили лікарі.
Торік я вже писав до вашої редакції, аби компетентні керівники міста та області відповіли: коли повернуть історично-рідну назву Станіславу? Надруковано не було, як і відповіді. Але була піднята дискусія, з котрої ясно, що не всі згодні з поверненням рідної назви та рідної історії. Ганебно, але факт.
І я скажу, хто ти. Так можна інтерпретувати відомий вислів. Збираними скарбами можуть бути і традиційні марки чи значки, ордени-медалі, спортивна атрибутика чи сірникові коробки. А що нині колекціонують прикарпатці?
На міському озері Івано-Франківська відбулася неординарна спортивна подія. Студентський мер Віталій Мерінов разом зі своїми активістами організував змагання із зимового плавання. Участь взяли 17 чоловік. Вони змагалися у швидкості на дистанції 20 метрів. Переможцем запливів став Назар Царевич, за ним на п’єдесталі розташувалися Альберт Браун і Василь Спроцюк.Цьогорічні змагання відбулися вже вдруге. Минулого року також переміг Царевич. А нинішні старти запам’яталися участю єдиної дівчини – Мар’яни Яцкевич.
Цього номера відзначаємо відому українську літераторку. За талант і стійкість. Адже протягом останнього місяця про неї, з «люб’язної» подачі української міліції, багато говорили та писали не тільки в Україні, а й у світі. Міліціонери розшукували її у видавництві та на квартирі, її книгу «Вирвані сторінки з автобіографії» намагалися вилучити з продажу. Таке буває в Україні.
Цього разу «Репортер» вирішив відзначити івано-франківського митця, котрий своєю недавньою фотосесією накликав на себе гнів комітету з питань захисту моралі. Щоправда, американського. Так, адміністрація соціальної мережі Facebook оперативно видалила альбом з дещо відвертими фотографіями, які Шпук зробив в одній із франківських лазень на свято Йордана.
Цього номера ми відзначаємо нашого європейсько-прикарпатського літератора. За позицію. Нещодавно в інтерв’ю німецькій газеті Frankfurter Rundschau Андрухович вкотре розкритикував нинішню українську владу та поділився з Європою власним песимізмом.
Світланка — повна сирота. Дівчинка розповідає про це з такою дитячою невимушеністю, що мимоволі задумуєшся: а чи розуміє вона значення сказаної фрази? Її оченята сповнені позитиву, а усмішка не сходить з обличчя. Вона радіє, що їй, такій маленькій, приділили увагу, поцікавились її думкою. Світланці — дев’ять років і понад усе їй подобається малювати. Радіє дитина і тому, що в приміщенні сиротинця багато місця. Вона — одна з перших, хто поселиться у цій будівлі…
Так сталося, що цього тижня до ювілейного числа «Репортера» журналісти газети отримали завдання написати колонки. І зробит и це треба було не тоді, коли з’явиться натхнення чи коли збагнеш, про що ж писати у тій колонці. Видати її треба було не пізніше вівторка. Ось чому слово редактора «треба» прозвучало як вирок. Що ж, шановні читачі, познайомимося ближче, зрештою, нечасто випадає нагода просто написати, що думаєш.