Дізнайтеся про найважливіші події в історії Івано-Франківська/Станіслава/Станиславова, які сталися у 1954 – 1956 роках.
У радянські часи своєрідною візитівкою Прикарпаття були дерев’яні інтер’єри офіційних будівель у так званому гуцульському стилі. Коли у 1980-х зводили масштабну споруду обкому партії (теперішню Білу хату на Грушевського, 21), особливу увагу приділяли внутрішньому оздобленню, яке мало передавати місцевий колорит.
І впиралася ота вулиця Липова у паркан приватних володінь баронів Ромашканів, тож тут особливо не розгуляєшся. Тому багато мешканців Станиславова вільний час проводили у шинках, пили пиво і мріяли, коли в місті з’явиться перший повноцінний сквер.
На Січових Стрільців, 37 поміняли всі дерев’яні автентичні вікна на пластикові. Фінансував процес міський департамент освіти, однак погодження від департаменту архітектури не було.
1950 17 червня керівництво області виступило з пропозицією змінити назву Станіслав на Сталінськ-Прикарпатський. На щастя, пропозицію не підтримали.
Посеред сучасного Франківська треба було знайти кілька локацій, які б відповідали Станиславову зразка 1900 року
Ні, це не криївки УПА. Йдеться про місця, куди без GPS не доберешся, адже вони дуже добре заховані. Скельний монастир у Розгірче – саме те.
11 квітня 1947 у Станіславі народився Богдан Борович — інженер, громадський діяч, міський голова у 1994-1998 роках.
У 1848 році в Австрійській імперії сталася революція. Галичиною ширились поголоски, що відмінять панщину. Деякі поміщики звільняли своїх селян, деякі – ні.
Живе у Франківську художник Назар Кардаш. Кожного разу, коли він проходив майданом Шептицького, то відчував, що там бракує пам’ятника митрополиту.