Категорія

Фото

Категорія

“Коли маму допитували, аби не чули її криків, то заводили «Студебекер». Її били по гомілках. А я внизу чекав своєї черги. Мене не били, лиш пальці в одвірки затискали, що порвали сухожилля. Тримали до вечора. Коли відпустили, то мама тихенько питала, чи я нічого не сказав. Я кивав, а вона сказала, що також терпіла”.

Десятиліття було цікаве. З одного боку – будівництво нових шкіл, садочків, адмінбудинків, з іншого – тотальний дефіцит, величезні черги, харчі по талонах. Звісно, на поштівках черг нема.

«Особливим було навіть його привітання, – посміхається Орест Заборський. – Він просто піднімав напівзігнуті руки. Хтось казав: «О, Заливаха здається». А він просто так вітався, але не з усіма. Той жест був символічний – це тризуб».

Одна з таких «вогнетривких» кам’яниць має цікаву історію. Її адреса – Шевченка, 32, і стоїть вона на перехресті з вулицею Гординсь­кого. Споруджена наприкінці 1840-х для шкільного вчителя Преєра. Під час страшної пожежі він, певно, не раз подякував Господу.

Дружина учасника АТО Ірина Гамкало проводила майстер-класи з розпису футболок. Майстриня розповідає, що залюбки долучилася до акції, щоб підтримати воїнів та сказати: «Їх чекають вдома!».