У жінки інспектори помітили ознаки алкогольного сп’яніння.
Чоловік в реанімації він вже три місяці. Василь так довго був у кисневій масці, що його ніс почав гнити. Лікарям довелося перевести його на інший апарат.
З суттєвих змін – зникнуть деякі маршрути, які перекриваються комунальними, тому є недієвими. Інші планують об’єднати, деякі – продовжити.
Нині здається, що нормальне життя нам приснилося, а в реальності ми завжди носили маски, дезінфікували руки та слідкували за статистикою нових випадків Covid-19. Але пройшов тільки рік: для багатьох найважчий, для всіх – найдивніший.
«Ця поїздка для мене – як проща, – говорить актриса. – Я відчуваю повне очищення і маю розуміння, що недаремно живу на світі. Недаремно володію ремеслом, яке приносить людям радість”.
“Я також міг би бути під парканом, якби шукав компанію. Міг би махнути на все, все одно пропаду, по смітниках ритися, але мене тримає малювання. Мені ще багато картин треба написати. Я ще не все зробив. Ці картини комусь потрібні, бо замовляють».
За словами Марії Процишин, вона ще жодного разу не отримала 300 % доплати, хоч і щоденно працює з хворими на COVID-19.
Віра Стефанишин викладала фізику в Івано-Франківському державному педагогічному інституті (нині Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника).
Уже другий рік поспіль отці та сестри Чернечої Родини Воплоченого Слова організовують поїздки для дітей з Донеччини, як винагороду за участь у катехизації та вертепі у Краматорську та селі Староварварівка.