Нині музику в автомобілі слухають практично всі. Хтось – радіо, а дехто возить із собою справжні колекції касет і дисків. Як же автомобіль перетворити на друга меломана? Автомобільну акустику можна розділити на два типи: коаксіальна і компонентна. Коаксіальна акустика – це кілька акустичних головок, що розміщені на одному корпусі динаміка. Як правило, один низькочастотний та один чи більше високочастотних. Переваги – низька вартість і простота встановлення. Серед недоліків – не дуже хороша якість звучання і неможливість зміни взаємного розташування динаміків.
Компонентна акустика – це свого роду набір конкретного виробника. Зазвичай він складається з пари динаміків: одного низькочастотного та твітера (відтворює високочастотні сигнали). Також у комплекті може бути кросовер для розділення частот між динаміками. Така автоакустика дорожча за коаксіальну і складніша у встановленні.
Але спершу кілька слів про магнітоли. Якщо музика потрібна вам для фону в авто, сміливо купуйте звичайний програвач. Це радіоприймач та CD-плеєр з двома невеличкими динаміками в комплекті.
Магнітоли середнього класу здебільшого є чотириканальними з потужністю 30Вт на канал. У них може бути цифрове керування, системи шумопониження, лінійний вхід. Вони є найпопулярнішими серед автомобілістів.
Найдорожчі магнітоли можуть комплектуватися CD-чейнджером. Їм вбудовують підтримку mp3 та DVD. Вихідна потужність може доходити до 40Вт на канал.
Основний габаритний параметр динаміка – діаметр дифузора, який вимірюють у дюймах. В якості середньочастотних динаміків краще не використовувати надто великі моделі. Цілком достатньо 3‑5 дюймових головок. Для низькочастотних динаміків підійде розмір близько 5‑6 дюймів.
Необхідно визначитися з кількістю смуг. Якщо двосмугова система – це пара твітерів і низькочастотних динаміків, то трисмугова вже вимагає шість динаміків (два твітери, два середньочастотні, два низькочастотні динаміки). Плюси – кожен динамік грає свій, вузький діапазон, завдяки чому спотвореннь стає менше.
Якщо ви вирішили, що не хочете міняти інтер’єр салону чи витрачати надто багато грошей на встановлення, то добрим варіантом будуть динаміки у штатні місця. Правда вибирати автоакустику доведеться лише того розміру, який підходить для встановлення в конкретну модель авто.
Зазвичай низько і середньочастотні динаміки встановлюють в передніх дверях автомобіля та використовують подіуми – свого роду кільцеву приставку, яка монтується в корпус дверей. Завдяки ним можна змінювати направленість динаміків, це допомагає зробити правильну звукову сцену.
Варто пам’ятати, що гучномовець випромінює звук не тільки в бік слухача, але й у внут-рішню частину дверей. Це може викликати небажані призвуки і резонанси. Щоб усунути цей ефект, доведеться розкошелитися на обробку внутрішньої частини дверей спеціальними звуковіброізоляційними матеріалами.
Найкращі місця для високочастотних динаміків – панель приладів, кутки заглушки дзеркал в передніх дверях, або лобові стоїки.
Якщо вам пропонують встановити колонки ззаду автомобіля, і вони мають бути єдиним джерелом звуку, не погоджуйтесь. Цей звук буде довго «подорожувати» салоном, перш ніж дістатися до вашого вуха, багато разів відбиватися від різних поверхонь. Його якість буде низькою. Тилова частина звукового сигналу має бути тільки додатком до основного (фронтального), а не самостійною.
Якщо ж хочете, аби ваш автомобіль чули ще до його появи, то сабвуфер придумали саме для вас. Спеціалізація сабвуферів – низькі частоти. Цих монстрів монтують в задню частину авто.
Для ефектних і глибоких басів сабвуфери поміщають в акустичне оформлення (переважно закрита коробка чи фазоінвертор). На ринку є величезний вибір вже готових корпусних сабвуферів.
Та пам’ятайте, маючи справу із сабвуфером, вам не обійтися без підсилювача, може й декількох, а це – додаткові гроші. Крім того, потужна музика в авто – це солідні додаткові витрати пального. До складних акустичних систем також треба встановлювати кросовер. Всередині таких приладів зібрані фільтри для пропуску сигналів різних частот.
До теми
Вважайте на музику
Як стверджують учені, прослуховування деяких музикальних творів під час керування може призвести до поганих наслідків.
Британці результатами своїх дослідів доводять, що є кілька музичних напрямків, які, по суті, небезпечні для водія. До них віднесли хаус, хіп-хоп, r’n’b, будь-яку «гаражну» музику та взагалі усі гучні й ритмічні музичні творіння. Така музика може не тільки відволікти від дороги, але й викликати агресивність і нервозність. Найчастіше це призводить до перевищення швидкості та некоректної поведінки на дорозі. До не рекомендованих потрапили і деякі класичні твори, до прикладу, опуси Ріхарда Вагнера.
А от підспівувати улюбленим композиціям, на думку вчених, можна. Це, на відміну від балачок з пасажиром, не відволікає від дороги, тому що переважно підспівуємо ми підсвідомо. Більше того, часом це допомагає зняти нервову напругу та є доволі ефек-тивним засобом, аби не заснути за кермом вночі.
