Два кольори «Волги»

Коли дивишся на це ефектне ретро-авто, не віриться, що його робила одна людина в одному з гаражів Івано-Франківська. Роздивляємося зблизька експортний ГАЗ-21 «Волга».

Коли дивишся на це ефектне ретро-авто, не віриться, що його робила одна людина в одному з гаражів Івано-Франківська. Роздивляємося зблизька експортний ГАЗ-21 «Волга».

До теми. «Раритетний «козлик»

У два кольори «Волги» фарбували виключно для продажу за кордоном

Основним заняттям Володимира Мухаметдінова є ремонт автомобілів. По роботі він познайомився з франківськими любителями ретро-машин, і з часом й собі захотів мати унікальний раритет.

«Це автомобіль із Німеччини 1967 року, – розповідає Мухаметдінов. – Купив його у військового, який у 1980-х пригнав його сюди. Машина була синього кольору. Запчастин не було. На авто саморізами прикрутили «чужі» фари. Ці саморізи йшли через крила, і їх заховали сантиметровою шпаклівкою».

До теми. Білосніжний оригінал

У машині стоїть рідний двигун, який «відкапіталили»

До теми. Перший Москвич

Весь автомобіль обробляли піскоструменем. Тоді для власника стало відкриттям, що всі стики кузова запаяні латунню. Виявилося, що це одна з відмінностей експортних «Волг» від звичайних.

Аби повноцінно реставрувати авто, довелося купувати ще один ГАЗ-21 в якості донора – теж експортний варіант, але без документів. З нього зняли й переставили дуже багато деталей. А те, що залишилося, продали на металобрухт.

Деякі деталі знайти було дуже важко, як-от комплект хромованих написів «Volga» на кузов. За три такі таблички Мухаметдінов віддав 300 доларів. Досі власник мріє про нові завіси й замки до дверей, та де не шукав, всюди просять неадекватно великі гроші.

Багато мороки було і з салоном машини. Він чомусь дико смердів. Довелося його повністю розшивати та міняти набивку сидінь. Лише тоді сморід зник. До слова, авто має претензії на елітність – тут можна міняти кут нахилу передніх сидінь, правда, лише у два положення.

Рідний двигун після капремонту залишився в машині. Радує власника коробка передач. З 1967 року її жодного разу не відкривали. Не ліз до неї і він.

До теми. «Победне» захоплення

Загалом на реставрацію пішло два роки. Якщо ж приділяти машині щоразу повний робочий день, то процес займе 4-5 місяців, каже майстер. Та й то, за умови, що нема проблем з деталями та грошима.

«Ця машина має цікаву особ­ливість, – говорить Володимир Мухаметдінов. – На швидкості 60 км / год. через кардан виникає резонанс, і весь автомобіль починає тремтіти. Треба їхати або швидше, або повільніше. Інакше це якийсь «вібро-режим».

До теми. Ексклюзив із Богородчан

Зараз машина виглядає доволі непогано, та лише не для власника, який знає кожен її сантиметр. Як каже Мухаметдінов, згодом він хоче її повністю перефарбувати. Довести цю машину до стовідсоткового оригіналу дуже важко, навіть практично неможливо. Але межі досконалості немає, особливо у ретро-автомобілях.