Щоб передати у світлинах своє бачення процесу приготування до Великодніх свят, коломийському фотомитцеві Євгенові Гапичу довелося й на підлогу лягати, і по півгодини сидіти, не ворухнувшись. Проте відзнятий матеріал того вартий. Хоча б тому, що відбувалося це в Космачі — маленькій країні зі своїми звичаями та обрядами. «Келія сонця» — саме так споконвіку йменують Космач. І якщо говорять і пишуть про нього багато, то тих, хто там побував і навіть зміг щось зрозуміти, — обмаль.
За допомогою цієї рубрики читачі мають можливість оперативно отримати відповіді на найпроблемніші для них запитання.
Цього разу — міський голова. Адже минулого тижня івано-франківські депутати витратили цілих дві години на розгляд поведінки Віктора Анушкевичуса.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України 27 березня шокувало своїм листом працівників освіти. Цим папером зобов’язали начальників обласних управлінь уже до 1 квітня зібрати декларації про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру за 2011 рік у всіх учителів, які входили до складу комісій з державної підсумкової атестації у минулому році.
У кіно час прискорюють легко. Наприклад, ставлять камеру навпроти квіткового горщика, і потім глядач може бачити, як за лічені хвилини пробивається зелений побіг, виростають листки, розпускається бутон і т.д. Цей принцип можна застосувати і до історії міста. Тож поставимо віртуальну камеру на центральному перехресті Станиславова та прослідкуємо його еволюцію.
П’ять років тому на Прикарпатті створили обласну федерацію гандболу. Як розповідає її голова Володимир Левицький, коли починали, гандбольні секції діяли у двох районах області, нині гандболом займаються у п’яти райцентрах та Івано-Франківську. Здавалося б, така праця заслуговує на належну державну підтримку, натомість гандбол в області опинився на межі виживання.
Думаєте, автомобіль найбільше іржавіє взимку? Помиляєтеся. Пік корозії припадає на весну. Взимку із сіллю та сльотою, з наждаком із піску, криги та замерзлого снігу авто приймає в себе міну сповільненої дії.
Одного разу до моїх рук потрапили міліційні звіти по місту Станіславу за першу половину 1941 року. Серед дрібних крадіжок і п’яних бійок осторонь стояло жорстоке групове вбивство, що сталося 5 лютого.
Резонансні зґвалтування на всеукраїнському рівні змушують владу думати про збільшення покарання за цей злочин. Так, в кінці березня з’явилася інформація про те, що МВС виступає за посилення відповідальності за зґвалтування. Заговорили навіть про кастрацію.
Буває, коли мова заходить про речі для громади небуденні, то виникають процеси, рухи, сили, які допомагають цим речам втілюватися. Хочу привернути увагу іванофранківців до непересічної події для нашої міської громади — вшанування пам’яті видатного вченого світового рівня Івана Пулюя. Адже в нас є вулиця його імені — має бути й погруддя цьому великому Українцеві.
Пані Юлія (пенсіонер):— Живу на Василіянок, у п’ятиповерхівці. У мене єдине запитання — чому батареї централізованого опалення досі гарячі, як у лютневі морози? Аби не задихнутися, доводиться відкривати вікна, а потім, напевно, ми ж за все це й заплатимо…
Цього номера редакція вирішила відзначити керівника соціологічної групи «Рейтинг» — за відчутні проблеми з прогнозуванням. У вівторок він дав прес-конференцію на тему прихильності іванофранківців до ймовірних кандидатів та очікуваних результатів на виборах до Верховної Ради. При цьому Антипович опирався на соціологічне опитування, яке група «Рейтинг» начебто провела з 2 по 16 березня цього року, опитавши 800 іванофранківців.
Вранці вівторка, 26 березня, з «Дерева щастя» на франківській стометрівці почали знімати китайські колодки та інші «прикраси», які сюди вже за традицією вішають наші молодята. Обіцяли продовжити «очистку» в середу. Сподіваємося, на момент виходу цього номера «Репортера» дерево вже остаточно звільнять від замків.
Андрія Мацьківа із селища Печеніжин Коломийського району можна назвати сучасним танцювальним опришком. Він із товаришами відроджує в селі давні традиції та повертає рідному Печеніжину його танцювальне обличчя — аркан.
Як казав класик, до історії можна увійти, а можна туди вляпатися. Цей чоловік саме так і зробив. Розбризкуючи кров тисяч мешканців нашого міста, він залишився в історії воєнного Станіслава страшною плямою. Єврейські матері лякали ним неслухняних дітей. Йдеться про шефа станіславського гестапо, гауптштурмфюрера СС Ганса Крігера.