Автор

Reporter

Browsing

В результаті, якщо справа дійде до проведення дострокових парламентських виборів, більше половини населення на них просто не прийде — люди розчаровані. Коли явка невисока, результати можуть виявитися несподіваними.

Натомість мешканці міста не надто охоче приєднувались до ходи. На стометрівці (вул. Незалежності) багато людей стояли і дивились, як проходила колона, хоч активісти і закликали містян приєднуватися.

У миготінні пристрастей вони не випускають з поля зору головну мету — велику приватизацію за малюсінькі гроші. Вони до цього готувалися, вони за це боролися. Вони так нічого й не зрозуміли. І від цього неймовірно, розпачливо, палюче боляче й соромно. Сьогодні, 20 лютого.

“З усіх боків лунали крики: “Медика!”. Я починаю бігти в один бік, а вже кричать з іншого. Шарпають, штовхають, хапають за руки. В один момент я зупинилася і не могла зрозуміти, хто я і де я. Озирнулася — а я вже далеко від медпункту. Розплакалася. Не від страху, ні. Від відчаю. Волонтерка-медик, з якою ми чергували на медпункті, почала бити мене по щоках”.

“По-перше, якщо медик не може вилікувати людину, це не означає, що він не має їй допомогти, – каже Анатолій Царенко. – По-друге, кожна людина має залишити землю в радості, а ми маємо старатися це забезпечити. По-третє, жоден медик не може ставитися до помираючого як до померлого”.