Потрощені, простріляні черепи та зламані ребра – чоловіків, жінок, дітей. Електрики прокладали кабель і натрапили на скелетовані останки 134 людей. Хто вони, хто їх убив, взялися досліджувати фахівці франківського комунального підприємства «Пам’ять».
Сухі цифри
КП «Пам’ять» займається розкопками та перепохованнями жертв двох воєн і комуністичного режиму. За словами директора підприємства Василя Тимківа, у Франківську це вже третє масове поховання людей, убитих комуністами.
Перше виявили у Дем’яновому Лазі ще у вересні-жовтні 1989 року. Там у трьох могилах знайшли останки 539 людей. Більшість загиблих були убиті пострілом в потилицю з дрібнокаліберної гвинтівки.
Через місяць того ж року в районі «Промприладу», тобто між заводом і Меморіальним сквером знайшли поховання ув’язнених зі Станіславської тюрми – 269 осіб. А нинішніх виявили на вулиці Ленкавського – 134 людини.
Тимків каже, загалом на території області провели близько 80 подібних розкопок – як масових поховань, так і одиночних. Наприклад, одне з найбільших віднайшли в селі Пшеничники Тисменицького району навесні 2011-го – 623 особи, з них 82 дитини.
Не німецький почерк
Про те, що на Ленкавського – саме масове поховання убитих, спершу дуже сумнівалися, адже там недалеко єврейський цвинтар. Та почали поглиблювати траншею, яку спершу прокопали електрики, і знайшли поскладані валетоподібно людські скелети. Чи не в кожному черепі – дірки від куль, іноді по дві-три. Потім поруч виявили ще…
Тимків впевнений, що хоч район і входив до Станіславського гетто і неподалік є єврейський цвинтар, але ці люди не жертви нацистів. Каже, німці убитих ховали глибоко – до 6-7 метрів. Тобто дотримувались санітарних норм, бо менталітет німецького окупанта передбачав, що в майбутньому ці землі роздаватимуть їхнім колоністам, була жорстка економія землі.
«А тут поховання на невеликій глибині – 90 см від поверхні, це практика НКВД, – говорить Василь Тимків. – Це були перші жертви більшовицьких окупантів – кінця 1939-го та початку 1940-го років. Серед особистих речей знайшли польські та радянські монети, які лише вводились в обіг. В одній із траншей знайшли гільзи від радянської зброї, зокрема, від гвинтівки системи Мосіна».
Ще Тимків стверджує, що жертвами було саме міське населення, зокрема, еліта, яку так боявся комуністичний режим. Серед знахідок – окуляри, вставні щелепи, зубні щітки, пломбовані зуби, прикраси, гребінці.
«Ми знайшли чимало хрестиків і медальйонів, – продовжує Василь Тимків. – На одному хресті, в якому зберігалися мощі, напис – Рим. Він міг належати священику. Був і медальйон члена братства тверезості. Такі організації діяли до війни при УГКЦ, туди входило чимало членів ОУН».
У бабусю стріляли тричі
КП «Пам’ять» діє з 2012 року і складається лише з трьох працівників. Часто на науково-пошукові роботи наймають різних спеціалістів. Лікар судмедексперт Омелян Левицький не раз долучався
до подібних досліджень. Чоловік зараз на пенсії, допомагає товариству «Меморіал» і КП «Пам’ять». Каже, це вже його 83-ті розкопки. Він допомагав і з дослідженням останків у Дем’яновому Лазі.
«З того часу ми повернули історії 3156 осіб, які були закопані, як собаки – без молитви, – говорить Омелян Левицький. – Зараз, нехай не всі відомі поіменно, але вони будуть належно поховані й повернуті історії хоч у кількості, як не в прізвищах».
Левицький дослідив, що серед нинішніх загиблих було 70 чоловіків, 53 жінки та двоє дітей віком 8-16 років. Ще дев’ять не встановлено, бо скелети дуже пошкоджені.
Щодо віку, то 24 особи до 30 років, 42 – до 40 років, 28 – до 50 років, 15 – до 60. Старших за 60 – 10 людей, ще 13 вік не встановили.
«Вбивали тупими предметами, може, прикладом гвинтівки, – говорить судмедексперт. – Аби інші не чули пострілів, людей просто забивали до смерті. У 70 скелетів – потрощені склепіння черепів».
Ще на скелетах траплялися дірчаті переломи – сім випадків. Їх могли нанести заточкою.
«Є 11 черепів з розходженням швів – така патологія буває рідко, – говорить Омелян Левицький. – До прикладу, в Дем’яновому Лазі на 524 скелетах стільки травм не було, як тут. Дуже рідкий випадок – знайшов череп старшої жінки, приблизно 80 років, з трьома дірками від куль. Це ж біля неї вистрілити, вона зі страху помре, а то треба було в жінку тричі стріляти! Ще в одної бабусі зламані два шийні хребці, то її сильно вдарили по хребту. 16 черепів з вихідним отвором. Людині могли стріляти знизу щелепи».
Крім того, судмедексперт каже, що людей перед стратою катували – знайшли й колючий дріт на руках.
Потрібен суд
За словами Василя Тимківа, вперше за останні роки розкопки провели без зайвих труднощів через фінансову підтримку облради. Зокрема, діє програма пошуку та перепоховань жертв політичних репресій. На цей рік на розкопки й перепоховання з обласного бюджету виділили 100 тис грн.
«Щось схоже є лише у Львівській області, – говорить Тимків. – Якби це було масово, у національних масштабах, то вже б давно відбувся схожий на Нюрнберзький процес над комуністичними злочинцями. Тоді нині б не було українсько-російської війни».
Зараз КП «Пам’ять» буде готуватися до перепоховання кожної жертви в окремій домовині. На жаль, ідентифікувати імена та прізвища загиблих не вдалося.
«Це найменше, що ми можемо для них зробити, – каже Тимків. – Є варіант поховати в Дем’яновому Лазі. До перепоховань готуємося десь за два тижні. Такі злочини проти людяності не мають терміну давності. Доказів більш ніж достатньо. У Дем’яновому Лазі були виявлені документи, і жоден вирок не був до смертної кари. Людину засудили до 10 років, а насправді розстріляли. По Дем’яновому Лазі відкрита кримінальна справа, але вона незавершена по сьогодні».
Де ще копати
Місць, де є подібні поховання, на території області предостатньо. Адже майже кожен районний центр, а їх у Станіславській області було 36, мав своїх убитих повстанців, закатованих в тюрмах. Василь Тимків розказує, що окремо хоче зайнятися дослідженням криниць. Поки їх технічно складно дослідити, але в часи НКВС тіла часто кидали у колодязі. Вони й досі можуть бути діючі.
«Цікавий об’єкт є в селі Новиця Калуського району, – говорить директор КП «Пам’ять». – Там соляна криниця, в яку також скидали тіла. Та сіль могла законсервувати закатованих та їхні особисті речі, за якими людей вдасться ідентифікувати. Вже домовилися з пожежниками, аби викачати воду, але ті побоялися, що сіль може пошкодити їхній агрегат. Цікава криниця, ще австрійська, є в Солотвині Богородчанського району, в селі Коршеві на Коломийщині».
Та найбільше КП «Пам’ять» хоче почати дослідження в Делятині. Мають інформацію, що під час будівництва підземних об’єктів для ракетних військ, яке почали у 1946 році, використовували працю в’язнів.
«Людина, яка свого часу працювала в НКВС, розповіла, що на тих тяжких роботах загинули понад 18 тисяч людей, – каже дослідник. – Є припущення, що вони й поховані просто в ровах, біля тієї дороги».
Єдина проблема – територія використовується військовими, тож на пошукові роботи треба спеціальний дозвіл.
«До Революції Гідності ми навіть і мріяти не могли про подібні речі, – говорить Тимків. – У 2014 році ГО «Меморіал» проводив переговори, аби військові дозволили, але почалась війна і все затихло. Треба пробувати ще».
Comments are closed.