У четвер, 26 листопада, о 18:00 в Івано-Франківську відбудеться презентація книжки Маргарити Сурженко «Нове життя. Історії з Заходу на Схід».
Місце проведення: книгарня “Є”, вулиця Незалежності, 31.
Молода письменниця з Луганська нині мешкає у Києві, рушає у подорож Україною з презентацією книжки «Нове життя. Історії з Заходу на Схід». Авторка відвідає 18 міст: від Луцька та Львова до Краматорська і Дружківки, де говоритиме з читачами про людей «по цей» і «по той» бік війни.
До теми. Письменниця з Луганська презентувала франківцям книжку “АТО. Історії зі Сходу на Захід”.
Книжка Маргарити Сурженко «Нове життя. Історії з Заходу на Схід» – це спроба зрозуміти тих, хто опинився по той бік фронту й захотів там лишитися. Які мотиви і які ідеали? Яка любов і яка ненависть? Адже відчуття і почуття в усіх однакові. Адже кожен вміє відрізнити зло від добра. Але завжди хтось опиняється по той бік, а хтось – по цей.
Про автора:
Переїхавши у 2006 році до Києва на навчання, дівчина зрозуміла, що знайшла своє улюблене місто. Та доля подарувала їй невеличке випробування, яке пізніше стало джерелом натхнення для написання нових творів. У 2012 році Маргарита повернулася до Луганська й була свідком подій, які почали загострюватись навесні 2014 року. Влітку покинула місто, побувала в Кривому Розі, Луцьку, Києві, селі Головно на Волині. Усі ці події надихнули на написання її першої книжки «АТО. Історії зі Сходу на Захід», яку видала Літературна агенція «Discursus». «Нове життя» – друга книжка письменниці.
З книжки «Нове життя. Історії з Заходу на Схід»:
Чому батьки так голосно кричали одне на одного? Їхні голоси були гучніші за стукіт крапель дощу. Їхні голоси пробивалися через ковдру, плед, стіни. Світ руйнувався так само, як і Луганськ.
Ваня крутився у ліжку ще півгодини, але не витримав і пішов до вітальні. Включив новини. Там показували Путіна.
– Пап, ты не спишь? Иди смотреть новости, – закричав Ваня, натякаючи, що сварку потрібно швидше закінчувати. Чоловік вийшов і сів у своє крісло. Взяв до рук свій посох – пульт. Зробив голосніше. Голос Путіна заспокоював. Нарешті в домі стало спокійніше і тихіше.
«У мене патріотична родина, тому ми ходили на мітинги за Україну, вболівали за Майдан. Мені було дуже важко знаходитись у тому середовищі. Друзі, з якими нещодавно пили каву і які проявляли до тебе людяність, і ти їх дуже любив, почали просто на очах перетворюватися на людей, з якими неможливо знаходити спільну мову. І неясно чому».
