ЄвроПравда вперше публікує статтю у такому форматі. Це editorial – текст, що не має персонального авторства, а відбиває одностайну позицію редакції “Європейської правди”, підтриману редколегією “Української правди”. Весь час свого існування наше видання працювало над скасуванням візового режиму для громадян України в ЄС, ставши не лише головним джерелом новин в цій царині, але й одним з “адвокатів безвізового”.
Навіть у найскрутніші часи на зламі 2015 та 2016 років, коли парламент саботував реформи, а уряд заглиблювався у корупційні скандали, експерти і журналісти переконували європейських політиків: неприпустимо втрачати віру в Україну. Європейський вибір – справжній, а надання “безвізу” лише допоможе країні виконати свої зобов’язання.
Тому головний сигнал нашої статті може здивувати багатьох.
Цим текстом редакція звертається до урядів країн ЄС та їхніх посольств: не скасовуйте візи, доки ситуація в Україні не зміниться кардинально.
Те саме стосується $3 млрд від МВФ та 1,2 млрд євро макрофінансової допомоги від ЄС. Хоча ми не маємо великих сумнівів, що міжнародні донори і без нашого заклику не надаватимуть кошти країні, що протягом тижня здійснила настільки стрімкий розворот у питанні боротьби з корупцією.
Така радикальна зміна нашої позиції – не випадковість.
Чому нині все інакше
Досі головними механізмами протидії реформам з боку перших осіб держави та провідних політичних груп було гальмування та імітація. Або ж рідше, коли дуже було потрібно -відверте порушення зобов’язань.
Такий витончений механізм, як “фальсифікація реформ”, був швидше зброєю дрібніших лобістів – таких, як група Пашинського, що тривалий час намагалася і досі намагається проштовхнути корупціогенні законопроекти під вивіскою проєвропейських змін. Велику кількість таких ініціатив досі вдавалося відбивати.
У провідних політиків, мабуть, спрацьовував інстинкт самозахисту.
Антидемократичні зміни під європейською вивіскою були звичним прийомом режиму Януковича і переносити їх у нову реальність не хотілося. Хоча були випадки, коли уряд Яценюка теж намагався скористатися цим прийомом, але вони виявилися невдалими і зрештою завершилися відставкою Кабміну.
Та минулими вихідними ми знову перетнули червону лінію.
Є всі підстави стверджувати: до фальсифікації реформ долучилося керівництво країни.
Немає сумнівів, що спецоперація Держспецзв’язку із навмисного зриву атестації системи була схвалена на високому рівні. Так само очевидним є вплив “зверху” на главу НАЗК Наталію Корчак, яка цими днями неодноразово змінювала свою лінію.
“Європейська правда” вихідними опублікувала статтю Сергія Сидоренка, в якій названий політичний куратор пані Корчак та глави ДСЗ Леоніда Євдоченка. Обидва посадовці входять до групи впливу секретаря РНБО Александра Турчинова. Після публікації матеріалу до редакції надійшло ще кілька свідчень того, що наш висновок – правильний.
В неділю ми зазначали, що роль Порошенка ще потребує уточнення, адже гравці президентської команди публічно виступили проти запуску “неповноцінної” системи. Та й сам президент в четвер звернувся до народу з цього приводу, хоча його заява припускала подвійне прочитання.
На жаль, нині є все більше ознак того, що президент якщо не ініціював, то принаймніпідтримав лінію фальсифікації реформ.
 |
| натиснути для збільшення |
В понеділок штатні пропагандисти АП почали публічну кампанію з доведення того, що е-декларації працюють як годиться, і події минулих днів – то справжня “перемога”.
Щоправда, читачі соцмереж їм не надто вірять – стрічка коментарів під постом Тараса Березовця це яскраво ілюструє.
Одночасно джерела з АП почали контактувати із журналістами, виправдовуючи запуск системи – ми отримали кілька свідчень колег про такі контакти.
Ще один вагомий показник – позиція члена НАЗК по неформальній “президентській квоті” Руслана Радецького. В суботу він був проти запуску фейкової системи декларацій, а в неділю – не мав заперечень і навіть підтримав заяву агенції на підтримку дій ДССЗЗІ. Щоправда, руку під час голосування він підняв останнім, не без вагань.
Відповідь на питання, коли та чому з’явилася ця підтримка – важлива, але не головна.
Ключова проблема – те, що керівництво країни вірить у свою здатність пошити у дурні і свій народ, і західну спільноту.
Нам часто видається, що 2013 рік був нещодавно, що його уроки були досить показовими та мають бути добре засвоєні усіма.
Видається, ніби для всіх має бути очевидним, що саме цинічна та системна брехня режиму Януковича зрештою призвела до Революції гідності.
Видається, що Захід неодноразово доводив: він чудово розрізняє біле та чорне і добре бачить брехню Києва, навіть якщо не заявляє про це публічно.
Але події останніх днів доводять: багато хто на Банковій цього так і не усвідомив. Або забув.
Історія із псевдозапуском системи е-декларування є найкращою ілюстрацією. Запуск цієї системи для офіційного Києва (і, зокрема, для Порошенка) є не так самоціллю, як інструментом, який дозволить отримати багатомільярдні транші і безвізовий режим, а згодом – пропіаритися на цьому. Це також є інструментом для збереження добрих стосунків із Заходом, адже наразі, без чіткої перспективи безвізу, Київ не може узгодити з Брюсселем навіть дату саміту Україна-ЄС.
Вже зараз відомо, що ЄС цілком прогнозовано не повірив Києву. Запуск псевдосистеми електронних декларацій став катастрофічним піар-провалом особисто Порошенка і влади загалом – і всередині країни, і на Заході.
Втрати від подій вихідних особисто для президента багаторазово перевищують зиск від того, що кілька десятків людей з його команди матимуть більше часу для приховування незаконно набутих доходів.
То що сталося?
Радники президента не попередили його про наслідки?
Чи на Банковій втратили відчуття реальності і запевняли Порошенка, що він зможе “пропетляти”?
Чи він сам, маючи інформацію, ухвалив хибне рішення?
Відповідь на це запитання ми навряд дізнаємося, однак у президента ще є простір для маневру. Ліквідувати всі втрати вже неможливо (для цього Порошенко та/або його команда мали отямитися принаймні в неділю і заблокувати запуск системи до отримання сертифікату). Але ще є можливість мінімізувати проблеми.
Що має відбутися зараз?
План ефективних дій влади – якщо, звісно, вона хоче вирішити проблему, а не лише імітувати вирішення – є досить очевидним.
– Президент має визнати критичність ситуації із е-декларуванням та взяти вирішення проблеми під особистий контроль та відповідальність.
– Уряд, президент та НАЗК мають спільно знайти шлях для зупинки несертифікованої системи. Враховуючи, що її запуск без сертифікату напряму порушує законодавство, це рішення є можливим та виправданим.
– Уряд має покарати винних в умисному створенні проблем із сертифікацією. На час службового розслідування Леонід Євдоченко та Наталія Корчак мають бути відсторонені від керівних посад (щодо Корчак йдеться про відсторонення саме від обов’язків голови, а не члена НАЗК, бо інакше агенція втратить кворум). Таке відсторонення є безумовним правилом західної політики; давайте хоч зараз переберемо цю практику.
– Керівництво держави разом із ДССЗЗІ, НАЗК та інші учасники процесу мають розробитиреалістичний покроковий план виходу з кризи з чіткими часовими межами, який дозволить запустити повноцінну систему е-декларування вже найближчим часом.
Виконання цих непростих, але вкрай потрібних кроків дозволить повернути довіру Заходу, відновити безвізову перспективу та зняти небезпеку зриву фінансування з боку ЄС та МВФ.
Керівництво держави має нарешті уяснити, що чесність є найкращою зброєю, а брехня на офіційному рівні зрештою завдає державі значно більше шкоди, аніж користі.
І саме це є причиною принципової позиції редакції, про яку йшлося на початку.
Про те, що лише реформи, лише незворотні системні зміни в усіх галузях здатні привести Україну до успіху, говорилося сотні разів, і ніхто – ані керівництво країни, ані лідери думок, ані західні партнери – не ставлять це під сумнів.
Підміна реформ їх імітацією, а тим більше – фальсифікацією, лише заганяє державу глибше в кризу та краде наше майбутнє.
У нас немає “запасної України”. Ми прагнемо змінити свою державу. І саме тому просимо Захід чітко продемонструвати, що Київ звертає на хибний шлях.
Цей рух можливо зупинити, доки не стало пізно.
І, насамкінець, варто застерегти українську владу від ще однієї типової помилки, яка може статися згодом.
Коли з’ясується, що ЄС справді загальмував безвіз та зупинив фінансування через серпневі події, не варто перекладати відповідальність за це на журналістів та громадянське суспільство. Хай як вам буде хотітися це зробити.
Євромайдан розпочався не через те, що ЗМІ та опозиція “непатріотично критикували владу”, а через те, що влада ґвалтувала країну. Навіть якщо представники режиму доводили протилежне.
Не треба повторювати помилки старої влади.
Автори: редакція “Європейської правди”, редколегія “Української правди”
Comments are closed.