Зараз часто чути від пенсіонерів, що жити за совітів було безпечніше, ніж зараз. «Ви лиш послухайте новини, — кажуть вони. — Там як не теракт, то епідемія чи техногенна катастрофа. А ось у СРСР нічого такого не відбувалося».
Ну, по-перше люди мають властивість забувати те, чого пам’ятати не хочуть. От, Чорнобиль забути не вийде, але то глобальна катастрофа. А по-друге, насправді жахливі речі траплялися й тоді, проте цензуровані ЗМІ намагалися про це мовчати…
Батько відомого франківського художника Ігоря Роп’яника — Остап — вів особистий щоденник, в якому описаний один трагічний випадок:
«11 серпня 1973 року. Зранку я пішов у філармонію, де довідався про страшну трагедію, що сталася сьогодні раненько. Черговий автобус, який віз шоферів на роботу, впав з моста в ріку на Майзлях. 41 людина травмована, вони в лікарні з поламаними руками і ногами, а шестеро померли. Кажуть, водій був невиспаний і задрімав. Ігор побіг туди, там багато людей, а також комісія з Києва, яка все фотографує і бадає. Після обіду і я пішов подивитися. Кажуть, що вже близько 10 чоловік померло. Такої автобусної аварії у нас в Галичині ще не було».
Історія з автобусом настільки вразила Остапа Роп’яника, що він замалював її у своєму щоденнику.
Comments are closed.