У середині 1980-х нині письменник, а тоді студент Володимир Єшкілєв зустрічався з дівчиною. Її прадід мав купу років, знав безліч історій і добре пам’ятав події давно минулих часів.
У своїх розповідях він часто згадував бургомістра Камінського, який керував Станиславовом у 1870-1888 роках. Ось одна з «прадідівських» історій, пише Репортер.
…На початку 1880-х на Іґнація Камінського написали кілька доносів. Бургомістра звинувачували у підтримці ідеї польської національної революції, схилянні до масонів і непоштивому ставленні до монархії. З найбільш значущих фактів у доносах повідомлялось, що, проходячи повз портрети цісаря та його вінценосної дружини, підпилий бургомістр «творив непристойні, як для високого посадовця та сеймового амбасадора, жести».
Отже, Відень направив до Станиславова таємного агента. Той мав дослідити ситуацію і визначити, чи доноси мають під собою підстави, чи є просто наслідками чиїхось заздрощів. Агент дізнався, що бургомістр схильний до картярства.
У генделику на Тисменицькій вулиці, де зазвичай збиралися картярі, він запропонував Камінському віст. А на доказ своєї фінансової спроможності витягнув з кишені асигнації. Бургомістр на це зауважив, що поважні люди грають лише на метал, і що гість міста міг би розміняти свої папірці у банку, а ще краще – в Озіяша Гросмана.
Агент поквапився скористатись порадою та вже за годину сидів за гральним столом, маючи біля себе блискучу «вежу» з новеньких срібних флоринів. Під час гри і йому, і Камінському щиро наливали сливовиці, що сприяло розмові
Проте, як не намагався агент підбити бургомістра на антиурядові висловлювання, той незмінно славив «наймудрішого Цісаря та благословенну Господом, Божою Матір’ю та святою Терезою монархію Габсбургів». А коли агент зробив з пальців секретний масонський знак, Іґнаци подивився на нього, як на біснуватого, та лиш підкрутив собі вуса.
Перебіг гри не залишився у пам’яті нащадків, але легенда каже, що змагання з пиятики віденський посланець програв. Наступного дня він знайшов себе у дешевому готельчику – без грошей, годинника і перстня-печатки, з хворою головою та безнадійно зіпсованим одягом.
Так, фатально втративши чималі казенні кошти, таємний агент залишив Станиславів, а Камінський ще сім років керував містом.
Comments are closed.