Не секрет, що в Івано-Франківську крадуть комунальне майно. Лавки, лічильники, батареї, труби, але найбільше – кришки каналізаційних люків і решітки. «Репортер» спробував з’ясувати, скільки ж люків зникає, куди вони діваються та чи є дієвий спосіб боротьби з крадіжками.
Злодії в ефірі
Автомобільні шини чи гілля дерев, які попереджають водіїв про небезпеку, вже стали для Франківська звичним явищем.
«Дуже багато відкритих люків і каналізаційних дощових водостоків без решіток. Напевно, їх крадуть і здають на металобрухт, – впевнена мешканка міста Аліна Олійник. – А комунальники не пильнують, бракує відеокамер. Та й пункти прийому металобрухту треба закривати. Треба наводити порядок у місті, має бути контроль і кара за знищене чи вкрадене комунальне майно». Вона переконує, що більшість мешканців міста думають так само.
Навіть міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус на щотижневих оперативних нарадах неодноразово наголошував на тому, що комунальне майно продовжують красти. Згадував і про каналізаційні люки та дощеприймальні решітки. Анушкевичус то просив, то наказував міліціонерам знайти крадіїв та покарати їх. Згодом мер навіть сам придумав злодіям кару – показувати їх по телебаченню. Мовляв, місто має знати своїх «героїв».
І через деякий час міліція таки зреагувала. Хоча виглядає на те, що зреагувала не внаслідок якоїсь спецоперації, а так – випадково. Один із дільничних ввечері прямо на вулиці зустрів чоловіка з люком в руках… Безталанного крадія тоді навіть показали по телевізору, як того хотів мер. Щоправда, лише зі спини.
Якби ми були свідомими
То куди ж діваються люки і решітки з франківських доріг? Логічно припустити, що злодії несуть їх у пункти прийому металобрухту. Несуть їх розбитими і там отримують «кревні» гроші за кілограми вкраденого заліза. Звісно, підприємці, які приймають металобрухт, від того відхрещуються.
«Та до нас ніколи ні люків, ні решіток не приносили!», – відрубав один із них і то ще попросив анонімності.
Воно й не дивно: тим, хто приймає металобрухт, під загрозою кримінальної відповідальності заборонено приймати не лише кришки люків чи решітки. Якщо таке обладнання буде виявлене під час перевірки, то, згідно зі статтею 198 Кримінального кодексу України, працівники пункту прийому караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням чи позбавленням волі на строк до трьох років, оскільки це вважається майном, здобутим злочинним шляхом, а дії працівників пункту – збутом викраденого.
За даними комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром», середня вартість одного люка – 1600 гривень, а дощеприймальної решітки – 1100.
Правоохоронці кажуть, що працюють над розкриттям крадіжок, проте наголошують – суспільство також має бути більш свідомим.
«Цьогоріч в Івано-Франківську зареєстровано десять крадіжок люків. У двох випадках особам було повідомлено підозру про викрадення люків і матеріали направлено до суду для прийняття рішень. У восьми провадженнях поки триває слідство. Якби ми були свідомими, то одні не крали б люки, а інші б їх не приймали як металобрухт. Заради грошей люди забувають про мораль. Усі знають, що ті люки, які є у пунктах прийому, – крадені», – каже працівник сектору комунікації Головного управління Національної поліції в області Мирослава Белдик.
За шкоду платить… хто?
Наразі на балансі «Водоекотехпрому» перебуває понад 5000 дощеприймальних решіток і майже 4000 колодязів, які накриті люками. За даними комунальників, у них поцупили 282 решітки та 26 люків, а 1000 люків були знищені. Також повідомили, що замість викрадених кришок каналізаційних колодязів встановлено 30 чавунних, 11 стальних і 46 залізобетонних люків.
Проте дороги в місті й далі часто «світять» дірами, наїзд на які може завдати чималої шкоди. І не тільки автівці чи водію. Наприклад, Шевченківський районний суд міста Чернівців кілька роківтому призначив стягнути з КП «Чернівціводоканал» понад 70 тисяч гривень на користь водія, який заднім колесом автомобіля наїхав на «неналежно закріплений» люк на дорозі.
Працівники франківських СТО підтверджують, що така пригода може влетіти у копійочку. Конкретної цифри ніхто не називає, бо все залежить від пошкоджень автомобіля, але вартість ремонту коливається від тисячі до пари десятків тисяч гривень.
Треба пам’ятати, що за стан доріг відповідають конкретно визначені підприємства та організації. Якщо автомобіль влетів у колодязь, на якому не було люка, то ушкодження можна віднести до таких, що отримані внаслідок ДТП. Фахівці радять водіям увімкнути «аварійку», виставити знак аварійної зупинки, подзвонити у ДАІ та записати контакти очевидців. Не треба забувати і про страхову компанію та фото- чи відеофіксацію місця пригоди.
Інколи працівники ДАІ можуть «переписати» вину наводія, який, нібито, «не врахував дорожньої обстановки». Проте в Україні відповідальність держави вища за відповідальність громадянина, а це означає, що спочатку розглядається провина комунальників чи дорожників, а вже потім – водія чи пішохода.
Директор міського департаменту комунального господарства Михайло Смушак упевнений, що люки на дорогах мають пильнувати правоохоронці.
«Щодня у місті «зникає» по 10-15 люків чи решіток. Це величезні збитки для бюджету. Щоразу це питання піднімається на нарадах у міського голови, але про скількох спійманих злодіїв ми знаємо? Відкриті колодязі небезпечні для людей. Ситуація, насправді, плачевна, але вирішити її можуть тільки правоохоронні органи», – каже Смушак.
Закриваючи «чорні діри» у місті, комунальники тимчасово встановлюють дерев’яні чи пластикові решітки. Проте вони не витримують навантаження і з часом зникають також. Проблема таки масштабна.
