Більше року коломийські активісти та місцева міліція боролися з нелегальним вивезенням гравію з Пруту й Пістиньки. Врешті, менш ідейні навіть робили спроби домовитись, а принциповіші таки поїхали воювати. Дорога на Воскресінецьку гору за зиму перетворилась на суцільний кар’єр, а береги Пістиньки помітно розтяглися. Цікаво й те, що чоловік, який мешкає у небезпечній близькості до ріки, сам зав’яз у гравійному бізнесі та навіть організував у лісі автопарк.
Проста арифметика
Днями коломийський фотограф і журналіст Євген Гапич зафіксував на відео роботу «кротів».
«Одна машина піщано-гравійної суміші коштує близько 1000 грн., – каже він. – За дві години завантажили 10 автомобілів. Один водій за день робить десь 3-4 ходки, а найбільш підприємливі і по 5-6. Денний заробіток екскаваторника – від 6 тис. грн., власника вантажівки – від 1200. За місяць набігає доволі пристойна сума. Усі «шутровики» в один голос говорять, що їм треба годувати родини. Але, на 10 чи то й 30 тис. грн. на місяць можна не лише годувати…».
Масштаби кар’єру вражають, а шкода, яку завдали екології, вражає ще більше.
Бажання припинити бардак із вивезенням шутру, каже Гапич, з’явилося в нього більше року тому – у квітні 2014-го, коли біля Коломийської єпархії вони з активістами перехопили машину з гравієм. Щоправда, даішники тоді відмовилися прийняти машину на штрафмайданчик.
Тільки після втручання самооборони Коломийщини ДАІ почало працювати. Але тоді був непевний час і на місці події зібралися поплічники шутровика – приблизно 50 людей. Справа «замнулась». Але Євген Гапич, каже, пообіцяв собі й попередив «кротів», що більше вони гравій не возитимуть.
На відео, яке журналіст виклав на своїй сторінці у соцмережі Facebook, помітно, що він уникає прямого конфлікту з гравійниками, знімає приховано.
«Якби мене виявили в тих хащах, то був би битий – точно знаю, – говорить Гапич. – Погрози лунали не раз. Зокрема, минулої весни гравійники вдалися до прямої агресії: вихоплювали мобільний телефон, репетували й тому подібне».
Операцію з виявлення нелегального вивозу гравію Євген готував разом із активістами громадської організації «Коломия-Центр». Намагались не розголошувати, адже чим більше народу знає, тим важче контролювати процес.
«Хоча й тут не обійшлося без палиць у колесах, – розповідає Гапич. – Коли я знімав на відео шутровиків за роботою, хлопців з «Коломия Центру» таки виявили, тож довелося змінити локацію і від’єднатись від команди. І ще один цікавий момент: після фільмування я одразу ж подзвонив начальнику міліції. Правда, вони приїхали оперативно. Але! Вже за кілька хвилин після мого дзвінка горе-добувачі скрутили роботу та й поїхали. Підозрюю, що їх попередив хтось із рядових місцевого відділку МВС. Головний міліціонер Коломиї вже з цим розбирається».
Далі так не можна
«Наразі проти двох осіб, які без належних документів вивозили гравійно-піщану суміш, порушено кримінальні справи за статтею 240 ККУ (порушення правил охорони надр – Ред.), – каже начальник Коломийського міськвідділу УМВС Остап Білейчук. – За це їм світить штраф і вилучення техніки. У Верхньому Вербіжі з берега ріки знімали ґрунтовий шар для будівництва стадіону у Великому Ключеві. Голови сільських рад, очевидно, домовились між собою, не взявши дозвіл у відповідних служб. Справа благородна, але закон порушувати не варто. Втрутились місцеві мешканці, адже саме вони в першу чергу потрапляють під загрозу затоплення».
Другий факт, за словами Білейчука, це заслуга того ж Євгена Гапича. Адже він з власної ініціативи зібрав доказову базу і передав її особисто.
«Це близько сотні фото- і відеоматеріалів, – говорить головний міліціонер Коломиї. – Зараз призначена експертиза, чи є надрами самовільно вириті кар’єри, опрацьовуємо докази і готуємось накласти арешт на трактор, який там був задіяний. Встановлено також два автомобілі КамАЗ. До справи залучені працівники управління з протидії економічній злочинності. Знаю, що це не єдиний такий випадок, тому звертаюся до місцевих журналістів із пропозицією разом провести масштабну операцію. Будучи заступником начальника міськвідділу, я не раз збирав гравійників і наголошував, що так далі тривати не може. А вони ще й пліткували, буцімто міліція покриває їхню діяльність. Тому звертаюся через пресу і до них: якщо хтось із міліції брав хабара за вивезення шутру, то вкажіть хто й коли – ці люди понесуть відповідальність».
Ріка жадоби не пробачить
«Щоб читач міг уявити наслідки такого бездумного розривання русел рік, хочу навести сухі факти науки, – коментує ситуацію Михайло Чорній, начальник відділу земельних ресурсів обласної Держекоінспекції. – На місці, де зловмисники самовільно забирають гравійно-піщану суміш, ріка з часом забирає втричі більше ґрунтів і каменю. Наслідки – постійна зміна русла, підтоплення, зсуви берегів, повалені опори мостів, дамби, розмивання сільськогосподарських угідь, залізничних і автошляхів, комунікацій, мережі… Тобто це фактична техногенна катастрофа! Згадайте повені 2008-го та 2010-го років».
Як каже Чорній, що глибше копають гравій, то більшу площу забирають потоки рік. За скромними підрахунками – втричі більшу. А на відновлення надр залежно від масштабів збитків ідуть десятиліття…
Після повені 2008-го минуло тільки сім років. Тоді гірські річки розмивали цвинтарі, забирали господарства й людські життя. Одразу згадалися вирубані ліси, розриті русла, відмиті гроші на укріплення берегів і марні обіцянки влади відновити, запобігти, убезпечити. Загинуло 30 осіб, з них – шестеро дітей.
Загальні збитки по Україні оцінили у 3-4 млрд. грн. Для ліквідації наслідків повені з держбюджету виділили 5 млрд. грн. Та поки одні відбудовували хати та оплакували загиблих, інші продовжували заробляти – тракторами розривати русла.
У 2010 році в зоні стихійного лиха опинилися десятки сіл Івано-Франківщини. Трагедія повторилася. В окремих районах Прикарпаття лихо перевищувало збитки 2008-го. У 81 населеному пункті було затоплено 450 житлових будинків, 666 підвалів, 1277 дворів, 1511 присадибних ділянок, 989 криниць та 288,8 га сільськогосподарських угідь. Припинилося автомобільне сполучення з селами Верховинського та Галицького районів. Без електро- й водопостачання залишились верховинські, калуські, коломийські села. На Коломийщині тоді найбільше дісталось якраз Нижньому та Верхньому Вербіжу, адже їх перетинають аж чотири гірських річки. Лише в Коломийському районі було підтоплено 716 присадибних ділянок. Декому з постраждалих селян так і не вдалось сповна відновити власне господарство і житло.
Отже, гроші не пахнуть, а совість мовчить. Як розповіли «Репортеру» активісти, у Коломиї є понад 150 вантажівок, які постійно курсують із шутром. Уявляєте масштаби?
Епіцентр цього театру абсурду розташований біля села Воскресінці Коломийського району. Нехай не всі «шутровики» працюють одночасно, але аж ніяк не віриться, що сільський голова Воскресінців не в курсі. Наразі ж чекаємо закінчення слідства. А ну ж раптом?
