У червні 2002 року біля палацу Потоцьких відкрили бюст Петра Прокоповича (1775-1850). Під час екскурсій багато туристів питають: «А що видатного зробив цей чоловік для міста?». Корінних мешканців це теж цікавить.
Відповідаю – нічого! В історію Петро Прокопович увійшов як винахідник першого в світі розбірного рамкового вулика, який дозволив забирати мед, не знищуючи при цьому бджіл. Більшу частину життя він провів на Чернігівщині, у Франківську, тобто Станиславові, ніколи не був. То чого він тут стоїть?
А того, що спрацював старий принцип, – дарованому коню в зуби не заглядають. Гроші на погруддя подарував меценат, вчитель математики і креслення єзупільської школи Володимир Войцюк. Після виходу на пенсію він емігрував до США, працював там двірником. На зароблені гроші задумав вшанувати Прокоповича, адже сам був пасічником-аматором.
Франківці назвали бюст просто «Пасічником». У соцмережах час від часу з’являються заклики про перенесення пам’ятника. При чому географія досить широка – від ботанічного саду на околиці міста і аж до рідної Чернігівщини.
А Володимир Войцюк спонсорував ще багато пам’ятників в області – Кобзареві в Єзуполі, діячам ЗУНР на Грюнвальдській у Франківську тощо. Апофеозом стало відкриття монумента самому собі в рідному Єзуполі у 2005 році.
Comments are closed.