Івано-Франківщина знову має болючі втрати. На фронті загинув Мар’ян Костюк із села Іваниківка, від поранень помер Василь Бобко з Височанки.
Про це повідомляють на сторінках місцевої влади у соцмережах.

Про загибель Мар’яна Костюка повідомила староста села Радча Ярослава Ярчук. За її словами, Костюк Мар‘ян Ярославович після одруження жив у селі Іваниківка. Був чудовою людиною, прекрасним другом, люблячим чоловіком, батьком і дідусем, достойним українцем. Тепер йому назавжди 41 рік.
Зараз найважче родині: дружині, дочкам, сестрам, братові та племінникам. Не стало найріднішого, – пише Ярослава Ярчук. – Мар‘ян ще не все зробив у цьому житті по мірках мирського життя. Але зробив найголовніше – віддав своє життя за друга свого, як каже Біблія. Ворожий приліт забрав його життя, але в нашій пам‘яті навічно залишиться його світла душа. Сумно, нестерпно болісно, але ми переживемо і продовжимо боротьбу з ворогом, що непрохано прийшов на нашу українську землю.

У скорботі й Галицька громада – відійшов у вічність захисник України Василь Бобко. Про це повідомили на сторінці Галицької громади.
Є звістки, які важко прийняти й для яких неможливо знайти слів розради. 31 жовтня 2026 року завершився життєвий шлях Бобка Василя Васильовича, мешканця села Височанка, який став на захист України у час тяжких випробувань для нашої держави, – йдеться у повідомленні.
За інформацією громади, Василь Бобко пішов у ЗСУ 23 червня 2023 року. Воював на Запорізькому напрямку, був поранений у бою. Згодом стан здоров’я не дозволив йому продовжувати військову службу.
Висловлюємо щирі співчуття родині Захисника. Поділяємо вашу скорботу та схиляємо голови у пам’ять про Василя Васильовича. Нехай підтримка близьких і всієї громади допоможе вам пережити ці тяжкі дні, – пишуть у громаді. – З вдячністю пам’ятатимемо його службу та внесок у захист нашої держави.
В середу, 4 листопада, Василя Бобка поховали у селі Височанка.
Світла пам’ять і вічна шана Захисникам України, усім, хто віддав життя за її свободу!
Читайте: На станції «Надвірна» відкрили меморіальну дошку Ярославу Григорашу


