Літо 1917 року. Колишньою Російською імперією намагається керувати Тимчасовий уряд. У народі він не надто популярний, і що далі, то гірше. Єдиний спосіб повернути любов електорату — блискавична перемога у війні. Міністри радяться з генералами та вирішують наступати. Головний удар планують в околицях Станиславова.
7 липня 12-й армійський корпус перейшов у наступ. Йому передувала потужна артилерійська підготовка.
За свідченням письменника Віктора Шкловського, під Станиславовом зібрали 700 гармат. Хоча в інших джерелах цифра значно скромніша —?300. Ось що бачив очевидець:
«Я дивився на обстріл зі стріху, крізь припідняті черепиці даху високого будинку, оскільки спеціальний спостережний пункт був переповнений. Спочатку їх було два, але один був розбитий ворожим снарядом, спостерігачі загинули, для похорону зібрали лишень шматки м’яса.
У картині обстрілу чужих позицій мене вразило те, що шуму було дуже мало, якось мало гриміли гармати, або гриміли не всі одразу. З окопів ворога били фонтани землі, за висотою фонтана можна було здогадатись про калібр снаряда. А у повітрі над Станиславовом висіли двокольорові хмаринки розривів австрійської шрапнелі. Близько першої години дня 7 липня 1917 року штаб на спостережному пункті отримав звістку, що кінбуржці втомилися чекати та йдуть в атаку, не чекаючи на повне руйнування неприятельських дротяних загороджень.
Наш вогонь, все такий же спокійний і неквапний, був перенесений на резерви противника. З даху було видно у бінокль, як вибігали з наших окопів маленькі сірі чоловічки й бігли через поле. Спочатку наші з’явились на окремих ділянках, потім звивистий ланцюг наступаючих оперезав увесь наш фронт. Я плакав на даху».
Фронт прорвали. Незабаром російські солдати вже хазяйнували в австрійських окопах, які сильно постраждали від обстрілу, але навіть напівзруйновані вражали своїм впорядкованим виглядом. Першими до окопів увірвались представники ротних і батальйонних комітетів, які знищили запаси вина. Міра розумна, оскільки в інакшому випадку наступ міг припинитися, ледь почавшись.
Над колонами росіян літали німецькі аероплани. Вони зрідка скидали червоні стрічки, що вертикально зависали у повітрі. То були орієнтири для стрільби їхньої артилерії. Шкловському запам’яталася картина, коли біля дороги два солдати їли трофейні консерви, при чому столом їм слугував труп убитого ворога.
Австрійці відступили за річку Павелчу, міст через яку підірвали. Згодом наступ росіян почав пробуксовувати. З Італії та Франції противник перекинув 14 дивізій і шостого липня перейшов у контрнаступ. 11 липня росіяни залишили Станиславів, 12-го — Тернопіль, а 15-го армія відкотилась за Збруч — на старий державний кордон.
Comments are closed.